Предлагаем Вашему вниманию сценарий Рождественского кукольной театра. Также, Вы можете воспользоваться аудиоматериалами, которые прилагаются.

За оповіданням Чарльза Тейзвела „Малюк”

Герої п’єси:

Падре — священик-місіонер, що іде з одного містечка в інше.
Діти — хлопчик Давид і дівчинка Софія, що привозять Вертеп.

Ляльки:

Народ на базарі: пихатий аристократ, засмаглий селянин, багато одягнена пані, селянка.
Хазяїн віслюка — Злий і байдужий. Любить гроші.
Віслюк Малюк — Старий, неохайний, кульгавий.
Хлопчик Амаль — Син хазяїна. Любить свого друга Малюка.
Торговець — Вміє все продати. Хитрий.
Йосип — Бідно одягнений. Добрий.
Марія — Дружина Йосипа. Ласкава, дбайлива, любляча.

Дія перша

(Звучить музика.
На сцені темно, ще не зійшло сонце. На сцену виходить Падре він освітлює ліхтарем собі дорогу).

Падре (Читає вірш):
Земля і небо! Небо і земля!
Господь благословив усе на віки!
Зірки і квіти, гори і поля,
Моря, озера та блакитні ріки!
Це Божий світ і ти у нім дитя!
Бог дарував тобі Своє найвище чудо!
Бог дав тобі прекрасний дар — життя!
Світись життям! Світись!
На радість людям!
(Сідає).
Падре: Незабаром на небі з’явиться перша зірка. А це значить, що до нас завітає велике свято! Свято Різдва!
Вже вкотре я буду розповідати дітям і дорослим про народження Спасителя усіх людей. Ми будемо співати святкових пісень і обов’язково прикрасимо Вертеп. Прислухайтесь. (Звучить звук цокання копит) Чуєте? Лише від копит маленького віслюка, коли той іде кам’янистою дорогою, можна почути такий звук. Це майже музика. Так, вона дуже схожа на мелодію, яку я почув із дзвіниці великого собору.
(Співає)
Дзень, дзень, дзень дзвоник дзеленчить.
А у небі над полями, над горами, над містами
Зірочка горить! Ясная горить!
(Заходять дітки. Вони ведуть віслюка, який везе возик.)
Я піду за нею, піду!
І лісами, і ланами, і квітучими садками
Щастя віднайду! Радість віднайду!
Приспів:
Там у біднім хліві не у домі Марія!
У пеленах Божих на соломі Немовля!
Це прийшов на Землю наш Спаситель
Всіх спасти!
Бідним і багатим щастя й радість принести!
Падре: Вітаю вас дітки! Ви привезли вертеп?
Давид: Так отче. Але ми могли приїхати набагато раніше, якби не впертість і лінь цього віслюка! (Віслюк кричить)
Софія: Віслюче, і ти ще називаєш себе віслюком?
Падре: Гарна тварина з міцними ніжками, з розкішним і послужливим хвостиком, щоб відганяти мух та з двома прекрасними вухами, що стирчать попереду аби вказувати дорогу.
Давид: І яка нам користь від усього цього добра, яким нагородив його Господь?
Падре: Та що він вам поганого зробив?
Софія: Нічого! Анічогісінько! Цей лінивий віслюк зовсім нічого робити не бажає!
Давид: Подивіться! Такий упертий, що не можна здвинути з місця!
(Дітки починають штовхати і тягнути віслюка.)
Падре: Заспокойтесь! Як нас вчить Святе Письмо? Тільки ласкою і любов’ю можна переконати усе творіння.
Давид: Ми хвилюємося, тому що скоро Свято, та хіба віслюка це хвилює?
Софія: Анітрохи не хвилює!
Падре: Та годі вам! Цей віслючок нічим не відрізняється від решти віслюків.
Софія: Але чому? Серед усіх тварин віслюк має бути таким упертим?
Падре: Упертим? Ні…Дітки! Віслюки не вперті!
Давид: Але, Отче! Знаєте, як ми втомилися, поки умовили цього віслюка прийти до вас? Ми і тягнули. І штовхали. І навіть лякали палицею!
Падре: А води ви віслюку не здогадалися дати?
(Падре показує відро з водою і напуває віслюка. Гладить віслюка.)
Падре: Так, я знаю! Знаю! Всі кажуть, що віслюки вперті! Люди лають їх та лупцюють різками по спині! Називають лінивими та тупими. А все тому, що вони не знать усієї правди про цих тварин.
(Віслючок кричить.)
Давид: Якої правди, Отче?
Падре: А правда у тому, діти, що маленькі віслюки були обрані, щоб послужити самому Богу.
(Чути ледь-ледь музику. Згодом її становиться чути більше.)
Софія: Ви розкажете нам, Отче?
Падре: Добре. Слухайте…Колись давно і дуже далеко у країні Юдеї жив хлопчик на ім’я Амаль. І у нього був друг — маленький віслючок Малюк.
(Діти сідають перед ширмою.)
(Затемнення.)

Дія друга

Чутно, як звучить мелодія стародавнього Сходу.
Ми бачимо караван на задній ширмі.
Музику переривають голоси домашніх тварин: мичання корів, ржання коней, крик віслюка. Чути удари батога.
Виходить Хазяїн. Він жене віслюка батогом.

Хазяїн: Скоріше! Йди жвавіше, старий віслюче! Тільки гроші на вітер! (Чути удар батогом. Віслюк кричить.) Ну іди, нещастя кульгаве! Я виб’ю з тебе лінь і впертість! А ну скоріше вези дрова! Бо скажу, щоб тебе відвели на шкуродерню!
(Знову б’є віслюка. Віслюк кричить.)
(Виходить син хазяїна.)
Хлопчик: Не треба, тато! Не треба бити Малюка! Йому тяжко нести!
Хазяїн: Чому не треба? Навіть, коли він несе вдвічі менше дров, ніж інші віслюки, його старечі копита тремтять! А баки ходором ходять!
Хлопчик: Якби ми краще його годували та напували, він був би набагато сильнішим!
Хазяїн: Ще чого не вистачало! Цей віслюк не заслуговує і того сіна, що я йому даю! Він вже ні на що не здатний. Одного дня він просто впаде мертвий десь серед пагорбів. Не віслюк, а суцільний збиток! Краще тепер отримати за нього монету! Усе, я вирішив! Ти Амале, підеш з Малюком у місто і віддаси його у…(Хазяїн замешкався роздумуючи: як сказати) лавку, де… приймають таких, як він.
Хлопчик: Що це за лавка?
Хазяїн: Тобі не обов’язково це знати! Іди збирайся!
(Хазяїн виходить. Звучить мелодія, кричить віслюк.)
Амаль: Я щось вигадаю, Малюк! Ти мій найкращий друг! І я тебе нікому не дам скривдити!
Ти станеш найгарнішим віслюком у світі! І я знайду тобі найдобрішого господаря! Він заплатить за тебе лише одну срібну монету. Тоді… я зможу віддати цю монету батьку! Добре я вигадав, Малюче, друже мій? (Віслюк кричить) Йдемо, Малюк, до річки!
(Виходить Падре)
Падре: На ранок хлопчик з Малюком відправилися у місто.
(Виходить)

Дія третя

На базарі

Торговець: Баруха ба! Ласкаво просимо! Ай вей!
Баруха ба! Запрошуємо вас! Ласкаво просимо!

Торговець співає пісню. (Що все можна продати. На усілякий товар знайдеться покупець.)

Як я люблю коли в моїй кишені
Дзвенять монети срібні й золоті 2 рази
Ця дивна музика, найкраща музика
Зігріє серце й душеньку мені.
Приспів:
Глянь! На базарах крам світу увесь!
Коні, кувшини, прекрасні тканини!
Йду по базарах неначе вві сні!
Світ бо не бачив такої краси!
Змозі купити, що не даси!

(На верхній ширмі ми бачимо купців. На нижній проводять гарних коней.)
Торговець: Купуймо! За які досягнення мені дісталася ця пречудова тварина, мої друзі? Кобила — нащадок славних предків! Самі принцеси їздили на ній верхи! Ви подивіться — сильні копита! Справжнісінький вітер! (Кричить) Купуємо! Хто запропонує більшу ціну?
(Покупці по черзі пропонують ціну)
Крамар: П’ятдесят!
Торговець: Хто запропонує більше? Хіба можна дозволити, щоб таку чудову тварину було продано за безцінь? Чи запропонує хто-небудь п’ятдесят п’ять?
Аристократ: П’ятдесят п’ять!
(По нижній ширмі проходить хлопчик і Малюк)
Торговець: Дякую! Ви справжній друг! А тепер, чи можу я почути шістдесят? Шістдесят — буде музикою для моїх вух! Ну ж бо! Вивертайте свої гаманці! Хто має шістдесят срібних монет?
Багачка: Шістдесят!
Торговець: Шістдесят! Хто більше?
(Усі сміються!) Виходить на нижній ширмі хлопчик з віслюком.
Хлопчик: Я! Ось віслюк! Хто хоче придбати таку прекрасну тварину? Лише одна срібна монета!
(Усі люди сміються)
Воїн: Що це за обдерта вівця?
Жебрак: Місце цього віслюка на шкуродерні!!!!!!!!
Крамар: Я б за таку тварину і ломаного гроша не дав!
(Усі сміються)
Торговець: Що тобі потрібно?
Амаль: (Починає плакати) Вибачте, пане, будь ласка, чи не хотіли б ви придбати віслюка? (Люди ще більше сміються) Лише одна срібна монета! Він сильний і дуже старанний! А ціна — просто смішна! Лише одна срібна монета!
(Усі сміються)
Торговець: Ні, мені не потрібен віслюк!
(Відходить від хлопчика)
Торговець: Так от: шістдесят срібних монет — раз! Шістдесят срібних монет — два! Шістдесят срібних монет — три! Продано! А тепер, хто наступний пропонує свою тварину на продаж?
Амаль: Я! Будь ласка, пане! Ось цей віслюк на продаж!
Торговець: Що? Знову ти? Йди геть, хлопче!
Амаль: Але це дуже гарний віслюк!
(Усі сміються)
Селянин: Старезний дідуган!
Амаль: Він зовсім не такий старий, як виглядає!
Багачка: Дивіться, у нього одне вухо неначе обірване!
Амаль: Це не так! У Малюка вухо висить, бо його часто тягали за вуха! Натомість віслюк дуже сильний і їсть трішки!
(Усі сміються)
Торговець: Хлопче! Це — кінний ринок!
Амаль: Але, будь ласка, прошу вас! Він мій друг!
Торговець: Гаразд! Панове! Я маю для вас чудову пропозицію! Погляньте на цю тварину! Власник запевняє, що це віслюк! Подивіться!
(Усі сміються)
Військовий: Я бачу купу тремтячих кісток!
(Усі сміються)
Селянка: А його хвіст! Хіба це хвіст? Він мені більше схожий на цурпалок від старого віника!
Торговець: Справжній рідкісний музейний експонат, друзі!
(Усі сміються)
Жебрак: Запліснявілий від часу!!!!!
Багачка: І наскрізь трухлявий!
(Усі сміються)
Торговець: Нам не личить насміхатися з цього віслюка. Адже, як запевняє його власник, ця стародавня руїна здатна перевозити тільки королівських осіб!
(Усі сміються)
Амаль: Не говоріть так! Це не правда! Він, можливо, не такий гарний, як інші тварини, але у Малюка найкраще серце! І він найвідданіший друг!
Жебрак: Так він достатньо гарний, щоб бути у стайні короля! І може він одного дня там і опиниться!
(Усі сміються)
Багачка: А на спину посадити опудало і одіти корону!
Торговець: Гаразд, хлопче! Забирай свого безцінного віслюка і йди геть! Ми і так згаяли на тебе чимало часу!
Жебрак: Йди! Йди собі!
Воїн: Йди собі!
Селянка: Тобі дорогу на шкуродерню показати?
Усі: Геть! Геть! Розіпни! Розіпни його!
(Виходять. Затемнення. Висвічують тільки хлопчика і віслюка)

Дія третя

Падре: Двоє малих і четверо старих стомлених ніг почали свою дорогу в сторону місця розпачу.
Амаль: Ви не купите віслюка? За одну срібну монету! Панове! Купіть чудового віслюка! (Через силу) Він сильний і… добрий. Його звати Малюк!
(Зупиняється перед вивіскою „Шкуродерня”)
Амаль: Пробач мені! Пробач мені, Малюче! Я більше не знаю, що можна зробити! (Піднімає голову уверх) Господи! Мама вчила мене, щоб не трапилося надіятися на Тебе. Допоможи мені, прошу! Я не хочу, щоб Малюка вбили. Я не знаю, що ще можна зробити, щоб врятувати його.
(Опускає голову і плаче. Віслюк кричить і тягне хлопчика за плече. Виходить чоловік)
Чоловік: Синку!
Амаль: Слухаю вас, пане. (Не піднімає голови)
Чоловік: Скажи мені — оцей маленький віслюк твій?
Амаль: Так, пане!
Чоловік: Мене звуть Йосип, а мою дружину — Марія. На нас чекає довга подорож, а моя дружина почувається не зовсім добре. Мені дуже потрібна сильна сумирна тварина, щоб могла обережно повезти дружину верхи. Твій віслюк зможе?
(Хлопчик з радістю і надією підняв голову)
Амаль: Так, пане! Малюк дуже сильний! Він ніколи не підведе! Ви вірите?
Йосип (усміхнувся): Авжеж я вірю! Чи не будеш ти таким люб’язним, щоб продати його мені?
Амаль: Звичайно, пане! (Радісно) Його ціна — лише одна срібна монета!
(Чоловік погладив віслюка)
Амаль: Це забагато?
Йосип (посміхнувся): Звичайно, ні! Це цілком виправдана ціна за такого чудового віслюка!
Амаль: А ще він чудовий друг!
Йосип: Ти сказав одна срібна монета?
Амаль: Так пан! Лише одна срібна монета!
Йосип (Дістає монетку): Як тебе звуть?
Амаль: Мене звуть Амаль, пане! А мого друга — Малюк.
Йосип: Тримай синку (віддає гроші). Я обіцяю тобі, що буду твоєму другові добрим господарем. (Бере за повід) Ходімо, Малюче. Нам треба поспішати. Скоро сяде сонце і вартові зачиняють міську браму.
Амаль: Благаю, пане! Дозвольте провести вас за браму? Розумієте, Малюк мій друг.
Йосип: Звісно! Чому ні? Я гадаю, що тобі хочеться попрощатися зі своїм другом. Можеш зробити це, поки я приведу свою дружину. Тільки Малюку треба бути дуже обережним.
Амаль: Він буде обережним!
(Чоловік відійшов)
Амаль: (обійняв віслюка): Бувай, Малюче! Ти маєш бути дуже відданим. В тебе буде затишна стайня і добрий господар. Тебе ніхто більше не буде ображати, бити і тягати за вуха. Навпаки, тебе будуть годувати і напути, а головне, любити. (Віслюк кричить і махає головою)
(Виходить чоловік. З ним йде його дружина. Видно, що дружина вагітна.)
Марія: Йосип! Який чудовий віслючок!
Амаль: Вітаю вас! Мене звуть Амаль, а це — Малюк! І він мій найкращий друг!
Марія: Дуже приємно, Амалю! Дякую тобі за Малюка. У тебе чудовий друг! Дивись, Йосип, який у Малюка покірний погляд.
Йосип: Треба буде згодом зробити маленьке сідельце, щоб йому ніхто не міг натерти спину.
(Віслючок кричить і на згоду киває головою)
Марія: Коли зупинимося на ночівлю, дамо Малюку поїсти і попити. Дякую тобі, Амалю.
(Малюк піднімає голову і стає більш красивіший)
Амаль: Дивіться, Малюк немов весь світиться від радості! Навіть став молодшим! Ви йому подобаєтесь.
Марія: Це найкращій віслючок, якого я коли небудь бачила!
(Віслючок кричить)
Йосип: Гаразд, сину, нам треба вирушати до Віфлеєма. Дорога довга.
(Звучить музика. Йосип і Марія ведуть Малюка.
Коли вони проходять по верхній ширмі, Торговець кричить їм)
Торговець: Дивіться, який благородний віслюк! Як він чинно і упевнено везе наїзника!
Крамар: Я б заплатив за цього віслюка сто срібних монет.
Аристократ: В ньому почувається сила і міць.
Торговець: Він ступає так, немов везе самого царя!
Усі згодні: Так! Самого царя!
Амаль: Ти чуєш, Малюк? Тебе не можна впізнати! З кульгавого старого віслюка ти перетворився у молодого красеня. Це може зробити тільки любов. Бувай, Малюк! Будь лагідним до своїх господарів! Вези обережно і старанно! Піклуйся про них до самого Віфлеєму! Не давай нікому скривдити! Прощавай!
(Гасне світло. Звучить мелодія. На сцену виходить Падре з дітками.)
Падре: Так маленькому віслюку було довірено везти самого Царя світу.
Давид: Як?
Падре: Дуже просто. (Ставить фігурки у вертепі) У Віфлеємі у стайні, Марія народить нашого Спасителя.
Софія: Ісуса Христа!
Падре: Так! Серед тварин, що перебували у стайні знаходився і Малюк. Він мав бачити, як народився Цар. Цар людей! Цар століть. Цар життя. Цар , що згодом переможе саму смерть!
Давид: Невже?
Падре: Так, так. Старечі втомлені очі Малюка бачили мудреців і пастухів, які прийшли віддати шану його Маленькому Господареві. Його слабкі старі вуха чули голоси ангелів, що раділи та співали:
„Не лякайтесь, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде всім людям: Бо сьогодні народився вам в місті Давидовім Спаситель, Котрий є Христос Господь.”(Луки 2-10,11)
Падре: Кожного разу, коли ми розповідаємо людям про свято Різдва, маленький віслючок Малюк, везе до наших осель найбільший скарб у світі — Любов! І коли ми приймаємо цю Любов, в наших серцях, як у Віфлеємі, народжується маленький Ісус. Наш Господь! Тоді в нашім серці не має більше місця гріху і розпачу! Натомість в ньому живуть : вдячність, милосердя, любов, надія і віра. Віра в те, що Ісус Христос, наш Спаситель, ніколи не залишить нас!

(Звучить музика.)
Усі співають:

Радійте! Люди, радійте!
Славу Богові складайте!
Пісню радісно співайте.
В день святий Різдва,
В світлий день Різдва!

Дзень! Дзень! Дзень!
Дзвоник дзеленчить!
А у небі над полями,
Над горами, над містами
Зірочка горить, ясная горить!

Усі: Христос роджається! Славімо Його!

Усі співають пісню.
(Виходять з віслюком).