Предлагаем Вашему вниманию сценарий кукольной миниатюры.
Вы можете воспользоваться фонограммой, которая прилагается.

(За оповіданням Олени Микули “Гусеничка Зося”)
Дієві особи:
Дідусь – веде розповідь цієї історії, (актор)
Зося – гусінь, (метелик) лялька
1-Ворона - сестра другої, (можуть грати актори)
2-Ворона - сестра першої, (можуть грати актори)
Маркіз - кіт, лялька
Пірат - собака, лялька
Акулінка - гусінь сестра Зосі,(метелик) лялька
Фіалка - корова лялька
Звучить прекрасна музика. На її фоні чутно слова автора: ”Спочатку Бог створив Землю. І прикрасив її квіточками. Це були метелики!”(На ширмі літають метелики).
Чути звуки (спів півня, скрип хвіртки, дзвін відер, муканя корови, крик курей, гавкіт собаки, нявчання кота), плавно чується музика. Дідусь співає:
1
Якби мав я нові ноги
То пройшов би всі дороги,
Щоб побачити я міг (3 рази)
Цей чудовий Божий світ.
2
Якби мав я нові руки
не здолала мене б скута.
Змайстрував би я тезок (3 рази)
через райдугу місток.
З
Не злякаюсь я негоди
Різні в світі перешкоди
перейду не побоюсь (3 рази)
Бо зі мною мій Ісус
ДІДУСЬ: Доброго дня. любі діточки! Божих благословень, шановні дорослі!
День тільки починається, а я вже втомився! І ноги болять. Не можу йти. А треба ще багато роботи переробити. От як би мені можна було замінити старе тіло на нове! Я б тоді всю роботу вчасно закінчив. Але, любі мої діточки, скільки б я не мріяв, та для нас, людей, на землі це неможливо. Проте я знаю де кого, з ким перетворення відбуваються просто тут. На городі. Чи он там, на дереві, поміж зеленого листячка. Якщо ваша ласка, я розповім вам одну історію.
Сталося це тут, на цьому городі. Сідайте тихенько і слухайте уважненько!
Жила собі - була маленька гусінь. І звали її Зося...
(Починає звучати музика, виходить маленька гусінь Зося та співає. При цьому Зося розкладує листячко)
1
Вже сонечко в віконечко Постукало зрання!
“Сплети мені мереживо, прикрась мої поля "
Приспів
Хай моя пісенька лине в небеса.
Хочу прославити я свого Творця!
2
Пташки співають навесні.
Радіє вся земля.
На серці радісно мені.
Співати хочу я!
ПРИСПІВ:
Хай моя пісенька лине в небеса.
Хочу прославити я свого Творця!
Зося: Як мені подобається цей ранок, це тепле сонечко, прохолодний вітерець, і ці смачненькі, зелененькі капустяні листочки.
ПРИСПІВ:
Хай моя пісенька лине в небеса.
Хочу прославити я свого Творця!
(Чується каркання ворони. Зося ховається)
Дві ворони злітають на тин.
1-А ВОРОНА: Поглянь, сестро! Гусеничка Зося прокинулась сьогодні рано-ранесенько...
2-А ВОРОНА: Так-так-так. А її старша сестра Акулінка ще спить, десь під капустяним листочком. (Шукає очима Акулінку).
РАЗОМ: Кар-р-р.
1-ша ВОРОНА: Яка ж ця Зося до огиди зелена-зелена. (Шукає очима Зосю)
2-га ВОРОНА: Так-так-так. Ще й така товста і неповоротка!
РАЗОМ: Кар-р-р.
1-А ВОРОНА: Вона повзає з одного листка на інший і проїдає своїми великими щелепами великі потворні дірки.
2-А ВОРОНА: Так-так-так. Дивись, що вона зробила з капустяним листям.
РАЗОМ: Кар-р-р.
ЗОСЯ: Це... Це не правда! Мої дірочки на листочках різні за розміром і схожі на мереживо. А сьогодні я вигадала новий візерунок. Дуже гарний.
(Ворони трішечки просовуються до Зосі).
1-А ВОРОНА: Все одно це ніяке не мереживо, а звичайні дірки на капустяному листі.
2-А ВОРОНА: Так-так-так. Я згодна з тобою, сестро. А що до краси, то ця гусінь Зося мені дуже нагадує товстеньку зелененьку сосисочну!
1-А Ворона: Давай її склюємо!
(Підходять ближче до Зосі)
РАЗОМ: Кар-р-р!
ЗОСЯ: Геть від мене! Я покличу кота Маркіза!
(Ворони лякаються)
1-А ВОРОНА: Ти що. гадаєш, що ми. такі поважні великі птахи, злякаємось кота?
2-А ВОРОНА: Так-так-так. Якогось задираки кота.
РАЗОМ: Кар-р-р!
(Виходить кіт Маркиз)
Маркіз: Няв! (у сторону 1-ї Ворони)
1-ша Ворона: Кар-р-р-р! (тікає)
Маркіз: Няв! (у сторону 2-ї Ворони)
2-га Ворона: Кар-р-р-р! (тікає)
МАРКІЗ: Геть від Зосі, нишпорки!
МАРКІЗ: Няв! Ти де, Зосю? Можеш вже виходити. (Зося виходить і починає плакати).
МАРКІЗ: Я бачу, що у тебе сьогодні з’явилися нові, дуже гарні візерунки.
ЗОСЯ: Дякую тобі, Мркізику! Але ворони сказали, що це звичайні дірки! А я зелена товста сосиска!
МАРКІЗ: Не важливо, яка ти зовні, набагато важливіша твоя внутрішня краса! Наш Творець любить нас не за колір нашого тіла чи довжину тулуба. Для нього важливішим є те, які ми: добрі чи злі. чи поважаємо інших, чи старанно працюємо. Кожній істоті на землі Творець призначив певну роботу, й хоче, щоб ми її добре виконували.
ЗОСЯ: Я так хочу добре виконувати свою роботу!
МАРКІЗ: Творець дав тобі для цього все необхідне. Він так улаштував твоє тіло, що ти дуже добре робиш свою справу, Зосю.
ЗОСЯ: Це так. Маркізе, але ці ворони мають рацію... Мені здається, що я ... трошки товстенька. Я би хотіла бути іншою. Я мрію бути стрункішою, гарнішою...
МАРКІЗ: Хочеш, Зосю. я відкрию тобі один секрет?
ЗОСЯ: Звісно, хочу, Маркізику!
МАРКІЗ: Твоя заповітна мрія скоро здійсниться! Ти станеш зовсім іншою. Твоє тіло зміниться.
ЗОСЯ: Ой! Що ж мені для цього треба робити?
МАРКІЗ: Нічого особливого. Будь собою, а Творець, у свій час, подарує тобі нове тіло..
ЗОСЯ: І Акулінка теж матиме нове тіло? До речі, де вона? Чому вона так і не вийшла зі свого укриття? Піду подивлюсь, чи не трапилося з нею щось погане? (Зося йде зі сцени)
(Тим часом, влітають ворони)
1-А ВОРОНА: Він тут! Пірате, біжи сюди! Ось він!
2-А ВОРОНА: Так-так-так. Схопи цього Маркіза за хвіст! Щоб знав, як нападати на поважних птахів!
1-А ВОРОНА: Дуже поважних птахів!
РАЗОМ: Кар-р-р!
(Чути гавкіт собаки. Вискакує Пірат. Починає бігати і гавкати за котом. Звучить музика) Затемнення. Выходить дідусь.
Дідусь: Припиніть, припиніть негайно, не можна так себе поводити. Недарма люди кажуть: «вони лаються як кішка з собакою», та мені, до вподоби, такий вислів:” Поводь себе з іншим так, як би ти хотів, щоб поводились з тобою”.
II СЦЕНА
На сцені висить” лялечка”виходить Зося плаче.
ЗОСЯ: Акулінко! Що з тобою трапилось? Чому ти не ворушишся? Чому ти вся у цьому страшному павутинні? Сестричко моя бідолашна!
(Вбігає Маркіз)
МАРКІЗ: Чому ти плачеш. Зосю?
ЗОСЯ: Ти бачиш. Маркізе, що трапилося з моєю сестричкою? Вона не ворушиться, вся в якомусь дивному павутинні!
МАРКІЗ: Не плач Зосю! Твоя сестричка зараз спить у своєму коконі. Вона перетворилася на лялечку.
ЗОСЯ: Вона не ворушиться. Вона померла!
МАРКІЗ: Ні! Акулінка спить. Настане час і вона прокинеться, оживе... І в неї буде нове тіло, набагато краще за те, котре вона мала, коли була гусінню.
ЗОСЯ: Ні! Я не вірю. Ворони праві. Я огидна, а стану ще огиднішою, вкриюся липким павутинням, як Акулінка.
МАРКІЗ: Не кажи так. Зосю! Творець подбав про тебе. Поглянь, яка ти зелененька. Наче листячко на дереві. А тулуб твій схожий на зелену гілочку. Якщо ти побажаєш сховатися, ніяка ворона тебе не знайде. Хіба ти не бачиш у цьому любові Творця до тебе?
ЗОСЯ: Та-ак... Творець любить мене! Тепер я зрозуміла чому ці злі ворони не побачили мене, коли я сховалася між листям... Але я все ж таки хочу стати іншою як можна швидше. Ти сказав, що у Акулінки. коли вона прокинеться, буде нове тіло. І я теж хочу заснути як вона. І тоді у мене буде нове тіло. Яке ж воно буде?
Виходить Дідусь.
Дідусь: Тссс…Зося спала і їй снився сон.
Дідусь уходить.
(Зося засинаєяк, як лялечка)
III СЦЕНА Сон Зосі (проходить на верхній ширмі)
(Музика) (Освітлення) Рух у всіх звірів і птахів повільнішій ніж у реальному житті. Усі мають крильця як у метеликів.
Зося біжить і ловить ворон.
ЗОСЯ: Може я стану вороною?
ВОРОНИ: Зелених ворон не буває!
РАЗОМ: Кар-р-р.
ЗОСЯ: Може я стану схожою на Маркіза?
МАРКІЗ: Няв! Тоді тобі прийдеться навчитися їсти рибу і ловити мишей!
ЗОСЯ: Ні! Ні за що!
(Гавкає Пірат)
ЗОСЯ: А може я стану такою ж як Пірат?
ПІРАТ: У тебе будуть кудлаті вуха та криві ноги, а ще (чухається) багато бліх!
ЗОСЯ: Ні. ні. ні. Не хотілось б мені таке тіло, як у Пірата!
(чує , як нявчить кіт. собака біжить за котом і гавкає.)
ЗОСЯ: Яке б я хотіла мати нове тіло? Може, нехай воно буде трошки схоже на моє? Міцненькі ніжки, гарні, вправні щелепи... О! Я б хотіла бути великою, як корова Фіалка! Звісно трава не така смачна, як капуста, але все одно краще, ніж риба.
(чує. як мукає корова)
ФІАЛКА: Му-у-у. Ти будеш пастися на. м у-у. лузі. І господиня повісить тобі на шию дзвіночок... Він буде тихесенько дзвеніти, коли ті будеш рухатися. Му-у-у. (виходить)
ЗОСЯ: А над лугом кружлятимуть маленькі різнокольорові метелики! Вони схожі на квіточки, тільки з крильцями...
(Зося прокидається)
(На протязі Зосиної промови звучить красива музика)
(Зося прокидається)
Цє так чудово! Як я їм заздрю. Побачити землю з висоти...
Сон закінчується.
(Зося прокидається уже як метелик)
(З’являється інший метелик і підлітає до Зосі)
МЕТЕЛИК: Зосю! Зосю! Лети з нами кружляти над лугом!
ЗОСЯ: Я не можу!
МЕТЕЛИК: Чому?
ЗОСЯ: У мене немає крилець!
МЕТЕЛИК: Є! Поглянь на себе!
ЗОСЯ. Хто ти? Ти так схожа на мою сестричку... Але в тебе крильця! Акулінко. невже це ти?
АКУЛІНКА: Так. Зосю. це я!
ЗОСЯ: Акулінко. я чомусь не можу ворухнутися! Мабуть, я ще сплю?
МЕТЕЛИК: Зосю. вже час прийшов - пора перетворення!
(музика - всі дивляться на Зосю)
Вбігає Пірат. Маркіз. Фіалка і дві ворони.
ПІРАТ: Гав-гав! Що тут за негаразди?
ФІАЛКА: Му-у-у! Тут відбувається щось дуже важливе!
МАРКІЗ: Тихіше! Няв. Це найважливіший момент у житті Зосі!
ВОРОНИ: Кар-р-р.
(Зося починає вилазити із кокона)
ЗОСЯ: Що зі мною відбувається? Я почуваюся гак легко, що не можу в це повірити!
АКУЛІНКА: Іноді нам самим важко повірити в те. на що ми здатні з нашим Творцем!
(Зося починає кружляти)
1 -А ВОРОНА: Що тут діється?
2-А ВОРОНА: Так-так-так. Куди поділася наша зелена неповоротка сосисочка?
РАЗОМ: Кар-р-р.
ЗОСЯ: Ось я! І тепер я вас не боюсь! В мене є крильця! В мене є крильця!
(Лунає музика. Зося кружляє з Акулінкою)
ПІРАТ: гав-гав!
ФІАЛКА Му-у!
МАРКІЗ: Няв!
ВСІ РАЗОМ: Які ви гарненькі!
1-А ВОРОНА: Може і нам полягати спати?
2-А ВОРОНА: Так-так-так. А коли прокинемося, то перевтілимось на двох білих лебедів Гарних, чемних.
РАЗОМ: Кар-р-р.
МАРКІЗ: Гадаю це вам не допоможе. Творець створив вас воронами. А коли ви хочете бути схожими на лебедів, то вам треба навчитися добре поводитись.
ПІРАТ (до ворон): Гав-гав-гав!
(Ворони зникають)
ЗОСЯ: Друзі мої! Я так мріяла про нове тіло, і Творець подарував його мені.
АКУЛІНКА: І воно набагато краще, ніж старе.
ЗОСЯ: В мене нове тіло! В мене є крильця і я вмію літати!
(Два великих метелика, це Зося і Акулінка).
Виходить Дідусь
ДІДУСЬ: Ну що. любі дітки, сподобалась вам ця історія? І мені теж вона подобається. Я дуже радий, що маленька Зося стала гарним метеликом. А знаєте, діти, що в Біблії написано, що Бог подарує нові тіла нам. людям? Тільки це відбудеться не на землі. Господь обіцяв, що ті. хто вірять Йому, житимуть на небі й матимуть нові тіла.
МАРКІЗ: Цікаво, дідусю, а на кого ви будете схожі? Може, в вас теж будуть крильця, як у Зосі?
ДІДУСЬ: Про це у Біблії не написано. Але написано, що ми не будемо хворіти, наші тіла будуть сильні, гарні, досконалі. А зараз, на землі, ми повинні дякувати Богові за все, що маємо. Навіть, якщо наше тіло не таке гарне, як би нам хотілося. Бог хоче, щоб ми вірили Йому, любили Його та ближніх. Господь Ісус Христос показав нам через Своє воскресіння шлях на небо. Він воскрес, і ми, віруючі в Нього, колись воскреснемо на небі в новому тілі. Слава нашому Господу і Спасителю Ісусу Христу!