Предлагаем Вашему вниманию сценарий кукольного спектакля.
Вы можете воспользоваться фонограммой, которая прилагается.

На сцену виходять актори в національному вбранні, під Різдвяну пісню розгортають Вертеп. Вітають із Різдвом.
Пісня лунає гучніше, розпочинається вистава.

На ширмі.
Зимове місто. На першому плані Продавець продає ялинки. З іншої сторони – вітрина магазину, видно продавчиню й покупців. На другому плані – автобусна зупинка. Лунає різдвяна музика. Перехожі несуть ялинки.

Виходить продавець ялинок. Поруч із ним – пес.

ПРОДАВЕЦЬ. (наспівує) Ялиночка, ялиночка, тарам-пам-пам-пам… Купуйте ялинки! Підходьте, вибирайте! Погляньте, які красуні. Поспішайте!

Собака схвально гавкає. Жінка з хлопчиком підходять, вибирають ялинку.

ПРОДАВЕЦЬ. Найпухнастіші ялинки цього сезону! Найзеленіші!
ЖІНКА. І скільки коштує?
ПРОДАВЕЦЬ. Оця, більшенька, – 100, а меншенька – 50.
ЖІНКА. Жах! Ви з глузду з’їхали?
ХЛОПЧИК. Ма, ну купи!
ЖІНКА. Гаразд, давайте цю, за 50.

Жінка з хлопчиком уходять. Продавець рахує гроші, наспівує.

ПРОДАВЕЦЬ. Зеленая ялиночка, у лісі підросла, й мені багато зелені, пухнаста, принесла.

На задньому плані проходять колядники, співають колядку.

ПРОДАВЕЦЬ. Купуйте ялинки!

Повз проходить дідусь.

ПРОДАВЕЦЬ. Гей, діду! Купи ялинку!
ДІДУСЬ: О-хо-хо… Навіщо вона мені?

Дідусь заходить до магазина.

ПРОДАВЧИНЯ. Доброго дня, дідусю! Зі святом вас! Чого бажаєте?
ДІДУСЬ. Ой, сонечко, і сам не знаю...
ПРОДАВЧИНЯ. Ось візьміть помаранчі свіженькі, щойно привезли, іспанські.
ДІДУСЬ. Та ні... хто їх їстиме?
ПРОДАВЧИНЯ. Може, дітки-колядники завітають.
ДІДУСЬ. Дітки… Та я один живу, ще й на околиці під самим лісом. Ніхто до мене не ходить.
ПРОДАВЧИНЯ. А може, у вас і грошей немає?
ДІДУСЬ. Ні, гроші є. Пенсію отримую, не жаліюся.
ПРОДАВЧИНЯ: То що ж вам порадити для святкового столу?
ДІДУСЬ. Який там святковий стіл? Кажу ж тобі, живу сам, як отой ведмідь у берлозі…Сам один…Напевно в мою хату вже ніколи свято не прийде…
Отож дай-но мені, сонечко, пляшку кефіру, хлібину та сиру з півкіла.

Дідусь виходить із магазину. Підбігає Пес, обнюхує.

ДІДУСЬ. Дарма нюхаєш, кудлатий. Іди собі. У моїй торбі нічого смачного немає. Сир, кефір – проза життя.

Виходить продавець ялинок.

ПРОДАВЕЦЬ. Купіть ялинку! Остання лишилася. Зелена, пухнаста...
ДІДУСЬ. Отакої! Пухнаста, кажеш? Десь така, як я.
ПРОДАВЕЦЬ. Ну, може, й не дуже пухнаста…
ДІДУСЬ. Іще трошки кособока та облізла.
ПРОДАВЕЦЬ. Купи, діду, я знижку зроблю, за двадцять гривень віддам.
ДІДУСЬ. І як тобі не соромно за такий непотріб іще й гроші просити!
ПРОДАВЕЦЬ. Бери, старий, не пошкодуєш. Свято сьогодні. Кажуть, що цього дня справжні чудеса трапляються. Ось купиш ялинку – і станеться з тобою щось дивовижне. Радість якась величезна прийде. Наприклад, грошей отримаєш багато й несподівано.
ДІДУСЬ. Авжеж, отримаю. В мене пенсія десятого числа. Раз на місяць, така величезна й несподівана.
ПРОДАВЕЦЬ. Не віриш у чудеса, діду, а дарма. Аж раптом до тебе старий друг прийде? Або ж прекрасна принцеса в гості завітає.
ДІДУСЬ. Базікало ти.
ПРОДАВЕЦЬ. Ну, добре, бери за десятку.
ДІДУСЬ. Та не потрібна вона мені й даром! Перти її через усе місто.
ПРОДАВЕЦЬ. Гаразд, за п’ять гривень віддам.
ДІДУСЬ. От причепився!
ПРОДАВЕЦЬ. Ну, діду, поважаю! Вмієш торгуватися! Вперше в житті йду на таке! Бери без грошей! Нехай і у твоїй хаті буде свято.
ДІДУСЬ. Свято? У моїй хаті? Ні, голубе. Хіба до мене може свято прийти?.. (уходить)
ПРОДАВЕЦЬ. Не йди, діду! Повернися! Може, я вперше в житті хочу шляхетний вчинок зробити, а ти мені не даєш. (пес гавкає)
Бачиш, навіть собака підтверджує: треба брати. Запевняю тебе, запам’ятаєш цей день, як найщасливіший у своєму житті!

Дідусь бере ялинку.

ДІДУСЬ. Да, ялиночко, ти добре пасуватимеш до мого інтер’єру!

Дідусь іде до автобусної зупинки. Пес за ним, заходять обидва, автобус їде. Чути голоси пасажирів.

ДІВЧИНА. Тітонько! Ой, вибачте, дядечку! Передайте, будь ласка, на квиток! Дякую.
ЖІНКА. Чоловіче, посуньтеся трошки! Я торбинку свою поставлю.
ЧОЛОВІК. Ой! Там моя нога! І цей сундук ви називаєте торбинкою?
ЖІНКА. І які ж ми вибагливі та ніжні!
ЧОЛОВІК: Ай! Діду, ти мені око своєю ялинкою виколеш! І де ти її таку взяв? Хіба що в секонд-хенді такий мотлох продають? Ексклюзив, та й годі!
КОНДУКТОР: Громадяни пасажири! Передавайте, будь ласка, на квиточки! На лінії контроль! Наступна зупинка: «Тупіковий тупік»! Кінцева!

Автобус їде. На задній ширмі з автобуса виходить дідусь і собака.

ДІДУСЬ: Ну, ось і приїхали. І чого ти за мною ув’язався? Як тебе звати? Сірко? Кажу ж тобі – немає в мене нічого смачного! До речі, тебе, може, твій хазяїн розшукує? Ти якийсь дивний пес – чи то порода в тебе заморська, чи ти теж, як оця ялинка, – ексклюзив. Доведеться оголошення писати. Морока мені з тобою.

Уходять.
Виходять діти. Співають колядки.
На ширмі кімната дідуся. Видно: телевізор, диван, шафу, вікно. Чути, як відмикають замок. До кімнати заходить дідусь із ялинкою та Пес.
Дідусь ставить ялинку на тумбу.

ДІДУСЬ. Та-ак. Як кажуть, краса – страшна сила. І справді страшна. Відчуття свята неймовірне. Гаразд, може, по телевізору щось веселе покажуть?

Вмикає телевізор. Телевізор старий. Дід стукає по ньому.

ДИКТОР. Гарячі новини. До островів Нової Зеландії наближається тайфун. На Лондонській біржі зареєстровано рекордне падіння долара. У головного прокурора міста вкрали Мерседес.
ДІДУСЬ. Так, весело… Свято в розпалі…
ДИКТОР. І про погоду. Сьогодні вночі очікується сильний снігопад, заметіль, температура повітря впаде до -30 градусів. Попереджуємо водіїв: будьте особливо обережні та уважні на дорогах. А зараз святковий концерт.

На екрані співає артистка.

За вікном віє завірюха…

ДІДУСЬ. Трохи повеселилися, і годі. А з прогнозом не збрехали – яка завірюха розгулялася! Так, Сірко, сідай, будемо писати оголошення. «Знайшовся собака…»

На екрані з’являється диктор.

ДИКТОР. Передаємо термінове повідомлення. У мера нашого міста пропав собака, 10 років. Порода кайзершпрінцель, коричневий, прізвисько Каліостро. Тому, хто знайде та поверне собаку, буде сплачено винагороду - 500 доларів.

На екрані обличчя мера.

МЕР. Каліостро, повернися, у нас виставка в лютому. Я тобі ошийника нового купив.

Собака перелякано гавкає, виє, ховається.

ДІДУСЬ. Отакої! Зрозуміло. Ось тобі й Сірко! Кайзершніцель Каліостро! 500 доларів – багато й несподівано. Ну, гаразд, не вий, не віддам я тебе. Не хочеш до мера? Хочеш бути ближчим до народу? Добре, вилізай із-під столу. Будемо вважати, що до мене старий друг прийшов. Самісінька радість!

Собака сідає до столу. Стук у двері. Заходять Тато, Мама та Василинка. Дівчинка змерзла. Сідає в крісло. Засинає.

ТАТО. Добрий вечір, хазяїне! Вибачте, будь ласка. Така завірюха надворі, у нас мотор заглух. Розумієте, ми поспішаємо до пологового будинку, а тут така ситуація, я просто не знаю, що робити.
МАМА. Треба викликати швидку, а в нас телефон сів. У вас є телефон?
ДІДУСЬ. Десь був. Я сто років нікому не телефонував.

Дістає телефон, здмухує порох.

ТАТО. Алло! Швидка? Приїжджайте швидше, в мене дружина скоро має родити. Так! Адреса? Зараз.
ДІДУСЬ. Тупіковий тупік, 13.
ТАТО. Так, Тупіковий тупік, 13. Чекаємо, приїздіть швидше, будь ласка!
ДІДУСЬ. Може, хоч чаю вип’єте?
ТАТО. Ні, дякуємо. Василинко! Вона заснула!
МАМА. Донечко! Вона так змерзла й втомилася в дорозі. Василинко!
ДІДУСЬ. Не треба! Не будіть її! Залиште до ранку в мене. Не тягти ж її до пологового будинку посеред ночі та ще в таку погоду. В мене, звісно, не палац, та все ж краще, ніж у лікарні всю ніч на стільці сидіти.
ТАТО. Дякуємо. Та якось незручно
ДІДУСЬ. Ви не хвилюйтеся! Я паспорт можу показати. І номер телефону залишу.
МАМА. Ми вам віримо. Нехай залишається. Ось тут, у торбинці, цукерки, тістечка. Свято сьогодні. Прокинеться – повечеряєте разом.

Звук швидкої. Батьки уходять.

ДІДУСЬ. Щасти вам! За дівчинку не хвилюйтеся!

По телевізору грає Колискова.

ДІДУСЬ. Спить… Малесенька така, кирпатенька. Як той продавець сказав? Прекрасна принцеса в гості завітає… Баю-бай. Як там далі… Ніяк не пригадаю слова колискової, яку мені мама співала, коли я був іще маленьким…

Дідусь співає колискову, накриває ковдрою Василинку.

Темніє надворі, вже пташечка спить.
Під крильце матусі сховалась,
Зайчатко вухасте тихенько сопить,
До теплої мами прижалось.

Дитиною кожен у цей світ прийшов,
Беззахисним, ніжним, вразливим.
І кожній істоті потрібна любов,
Щоб жити у світі щасливим.

Лютує мороз, завірюха гуде,
Та є в тебе тепла оселя,
Куди заповітна стежинка веде,
Де вогник палає веселий.

Нехай в цьому домі лунають пісні
І тихі молитви до Бога.
І сняться казкові та радісні сни,
І дім оминає тривога.

Собака гавкає.

ДІДУСЬ. Тихіше ти, кайзершніцель!

Василинка прокидається.

ВАСИЛИНКА. Ой, а де я?
ДІДУСЬ. Ти у мене в гостях. А мама з татом поїхали до крамниці братика купувати.
ВАСИЛИНКА. Ой, дідусю, ти, як маленький. Дітей не купують! Вони самі народжуються в пологовому будинку.
ДІДУСЬ. Да-а?
ВАСИЛИНКА. Дідусю! А як тебе звуть?
ДІДУСЬ. Аполінарій Дмитрович.
ВАСИЛИНКА. Аполінарій? Ой, як довго!
ДІДУСЬ. Можна просто – Митрич.
ВАСИЛИНКА. Добре, дідусю Митрич. А мене звуть Василинкою.
ДІДУСЬ. Яке ім’я гарне.
ВАСИЛИНКА. Мама з татом думали, що буде хлопчик Василько, а народилася я, ось мене й назвали Василинкою.
ДІДУСЬ. От і добре! Василинка.
ВАСИЛИНКА. Ой, дідусю, а чому в тебе ялиночка така?..
ДІДУСЬ. Негарна, чи що?
ВАСИЛИНКА. Не кажи так, дідусю, вона ж не винна. Вона просто змерзла. Гілочки погнулися. Зараз вона відігріється, ми її прикрасимо й усе буде гаразд.
ДІДУСЬ. Може, піч розпалити?
ВАСИЛИНКА. Розпали, дідусю.
ДІДУСЬ. Я швиденько. Ось сірники… Готово!
ВАСИЛИНКА. Який вогник теплий. І на серці радісно. А в тебе є ялинкові прикраси?
ДІДУСЬ. Треба пошукати. Десь були.

Лунає різдвяна мелодія. Дідусь знаходить коробку з прикрасами, наряджають ялинку.

ВАСИЛИНКА. Бачиш, дідусю Митрич, яка гарна ялиночка! А ти казав… Тільки мені здається, що кімната в тебе якась… незатишна. У тебе є віник?
ДІДУСЬ. Десь був.

Уходить, щось гримить. Приносить віник, починають прибирати. Дідусь віником проганяє павука. Випадає коробка.

ВАСИЛИНКА. Бачиш, як у кімнаті стало гарно? А що це за коробка?

Василинка дістає з коробки фігурки. Лунає різдвяна мелодія.

ВАСИЛИНКА. Ой! Це Марія та Йосип!
ДІДУСЬ. А звідки ти їх знаєш?
ВАСИЛИНКА. Ти що, дідусю, не знаєш, хто такі Марія та Йосип?
ДІДУСЬ. А-а, це з казочки якоїсь?
ВАСИЛИНКА. Ні! Це не казка! Це найкраща правда, яка була у світі!
ДІДУСЬ. Розкажи мені, донечко.
ВАСИЛИНКА. Марія та Йосип жили дуже давно. Одного разу вони прийшли до чужого міста, так треба було, бо був перепис населення. А місця вони собі в жодному домі не знайшли, і тому зупинилися на ніч у хліву.
ДІДУСЬ. Та холодно, мабуть, у хліву?
ВАСИЛИНКА. Вони в теплій країні жили, в Ізраїлі.
ДІДУСЬ. Ну, тоді ще нічого.
ВАСИЛИНКА. Там були різні тварини: ослик, телятко, жеребчик.
ДІДУСЬ. А ось овечки. Мабуть, там і овечки були?
ВАСИЛИНКА. Правильно, дідусю! А це ясла, годівничка для тварин.
ДІДУСЬ. Ой! Там лежить дитятко! Просто на соломі. Як воно туди потрапило?
ВАСИЛИНКА. Ой, дідусю Митрич, який ти смішний! Це Ісус! Він народився тієї ночі.
ДІДУСЬ. А це хто такі? З дрючками… злі, напевно…
ВАСИЛИНКА (сміється) Це пастухи, вони добрі. Їм ангел сказав, що народився Спаситель. Ось вони й прийшли вклонитися Немовляті Ісусу.
ДІДУСЬ. Ангел сказав?
ВАСИЛИНКА. Так, ангел! А це – мудреці. Вони побачили зірку, яка привела їх до Віфлеєма. І все це – Різдво. Тому що народився Божий Син, Ісус Христос народився!
ДІДУСЬ. Ісус Христос?..
ВАСИЛИНКА. Невже ти ніколи не чув цю історію?
ДІДУСЬ. Я…чув… Колись дуже давно я разом із мамою розкривав цю чудову коробку. Мама, ось як ти зараз, розповідала мені різдвяну історію. До нашого дому приходило свято. А я, маленький хлопчик, чекав на дива.
ВАСИЛИНКА. І вони траплялися?
ДІДУСЬ. Так… тоді траплялися. Але згодом…(зітхає) Я став дорослим… і дива скінчилися. А з ними…і свята в моєму домі… Я й не помітив, як мої дні стали сірими й нудними. А різдвяна історія стала для мене простою казкою.
ВАСИЛИНКА. Але ж це не казка, дідусю!
ДІДУСЬ. Василиночко, мені чомусь хочеться й плакати, і сміятися. Наче ось-ось станеться диво, як колись у дитинстві. Наче свято повертається до мого дому.
ВАСИЛИНКА. Так, дідусю!
ДІДУСЬ. Адже це все – правда. Ісус у моєму домі!
ВАСИЛИНКА. Так! Він живий! Він на небі й чує нас! І ще Він дуже любить тебе, і мене теж. Ти віриш у це?
ДІДУСЬ. Вірю!
ВАСИЛИНКА. Як я радію! Свято повернулося!
СОБАКА. Гав! Гав!
ДІДУСЬ. Любі мої! До мене прийшло справжнє свято зі справжніми чудесами. До мене прийшов старий друг (Пес: гав-гав) – це раз. У гості завітала принцеса Василинка Прекрасна – це два. І навіть негарна ялинка стала красунею – це три!

Телефонний дзвінок. Василинка бере слухавку. Чути голос тата.

ТАТО. Василинко! Донечко! У тебе народився братик! Чуєш, це він кричить.

Плач дитини.

ВАСИЛИНКА. Чуєш, дідусю Митрич?
ДІДУСЬ. Чую, внученько. У моєму старому домі плаче немовлятко! Ще одне диво! Я назавжди запам’ятаю цей день.
ВАСИЛИНКА. І я теж! У мене народився братик! Іще в мене тепер є дідусь Митрич та оце кудлате чудо (собака гавкає.)
ДЕДУШКА. А найголовніше те, що тепер у моєму серці живе Ісус Христос! Це найкращий день у моєму житті!

Співають пісню.

ДІДУСЬ
Може в життя наше Бог увійти,
Щастя і мир нам принести,
Друзів привести в холодний наш дім
Та оселитись в нім.

ПРИСПІВ РАЗОМ.
Боже благий, серце відкрий,
Дай нам почути ангелів спів,
Боже благий, серце відкрий,
Знаю, Ти Бог живий!

ВАСИЛИНКА
В яслах святе Немовлятко лежить,
А над вертепом зірка горить.
Ангел співав – народивсь Божий Син,
Радість дарує нам Він.

ПРИСПІВ РАЗОМ.

РАЗОМ
Бог і сьогодні творить чудеса,
Може змінити серце й життя.
Як ця ялинка в різдвяний час
Стала красунею враз.

ПРИСПІВ РАЗОМ.

Усі актори виходять на сцену коло Вертепу.