З великою радістю пишу вам про те, що служіння Євангелія триває. Фактично, в цьому літньому сезоні наша команда не почала, а продовжила медичне служіння і виставки картин в багатьох містах і селах України.

З середини травня і до середини вересня Господь дозволив нам провести 38 служінь офтальмологічної клініки і виставки картин.
Тисячі людей відвідали ці служіння, отримали медичну допомогу і духовну літературу, вислухали Євангеліє за допомогою картин. Багато людей виявили бажання отримувати поштою журнали «Віра і життя» і «Стежинка». Сотні людей помолилися молитвою покаяння. Дуже важливо, що майже всі наші служіння пройшли безпосередньо в церковних приміщеннях. Переважна більшість пацієнтів вперше в житті прийшли до церкви. Всі пастори, які запросили нас, сказали, що лише завдяки клініці всі ці люди прийшли до церкви. І вони отримали не тільки допомогу по здоров’ю, але і вислухали проповідь про Христа.

У селі Нова Ушиця Хмельницької області клініку відвідали молоді дівчата. Вони чекали черги на прийом до лікаря і дуже уважно слухали Євангеліє на виставці картин. Одна з них, Рая, ще довго не хотіла йти від нас. Нещодавно мені зателефонував пастор тієї церкви і з великою радістю сказав, що Рая досі дуже охоче відвідує всі, без винятку, служіння в церкві. Нижче її фото.

Дуже підбадьорюють результати минулорічних служінь. Так у 2020 році ми мали служіння клініки і виставки картин в Галицинівці Донецької області. Тоді на виставці картин покаялися десятеро людей. Цього року ми мали таке ж служіння в Галицинівці. Перед нашим приїздом в місцевій церкві було хрещення. Нам було дуже приємно дізнатися, що четверо з п’яти хрещених — це ті, хто покаявся у минулому році на виставці картин. Серед них була одна пенсіонерка і вона розповіла нам про себе. «Я прожила 70 років. Все своє сімейне життя я постійно сварилася з чоловіком. Я була просто жахливою. Він скаже мені слово, а я йому — десять у відповідь. Мій чоловік одного разу зв’язав мене і опустив в колодязь з водою, щоб я охолола. Ось яким було наше спільне життя. Після покаяння я змінилася. Мій чоловік, як і раніше, часто провокує мене на сварки. Але я мовчу і в своєму серці молюся за нього. Адже я хочу, щоб і він покаявся.»

У селищі Зелене Донецької області взагалі не було церкви. Минулого року в жовтні нашу команду запросили допомогти розпочати церкву. Перед нашим приїздом один місцевий пастор придбав старенький будинок для майбутньої церкви. Ми приїхали, люди прийшли на клініку, отримали в подарунок літературу, вислухали Євангеліє. Були покаяння. В цьому році у дворі церкви встановили каркасний басейн і було перше хрещення. Слава Богу!

Людей до глибини душі зворушує реальна турбота про їхні потреби. Одного разу на клініку прийшов чоловік. Він скористався допомогою медсестри, яка йому виміряла кров’яний тиск і рівень цукру в крові. Потім він скористався допомогою офтальмолога і перевірив свій зір. Але коли йому вручили в подарунок окуляри, він не міг повірити в те, що все це безкоштовно і... заплакав. Люди зовсім по-іншому починають дивитися на церкву, яка служить для них. Їх серця відкриваються для Вічного Слова і в їхнє життя приходять чудові зміни.

Коли я проповідую Євангеліє за допомогою картин, я завжди намагаюся завершити закликом до покаяння. Але іноді Господь вже починає діяти в серцях людей і вони випереджають мене своїми питаннями. Так, в Урзуфі Донецької області я розповідав історію про блудного сина і сказав, що кожна людина повинна повернутися до Бога і Він стане йому Батьком, а небо — домівкою. Одна жінка тут же запитала мене: А як це можна зробити? Я відповів: Потрібно покаятися. Ви хочете покаятися? Вона відповіла: Хочу! Разом з нею молилися ще кілька людей.

Подяка Господу, Він оберігав нас весь час в дорозі і благословляв у служінні!

З вдячністю за все, Михайло Власенко