Місія «Світло на Сході», з Божою допомогою, весь цей час переживає особливе благословення в тому, щоб брати участь у житті таких нужденних людей.
Наші «точки дотику» – це регулярні зустрічі для спільного вивчення Слова Божого; соціальна допомога переселенцям, які перебувають у прифронтовій зоні, а також у зоні бойових дій (за допомоги помісних церков); організація духовно-соціальних акцій, на які запрошуємо найбільш нужденних. Такі зустрічі – це чудовий шанс передусім розповісти людям Євангеліє, а вже потім допомогти соціальними наборами продуктів, засобів особистої гігієни, медикаментів…
Ми вражені тим, як Бог кардинально змінив ситуацію у нашій країні! Такого духовного голоду ми давно не зустрічали! Люди жадібно беруть не тільки продуктові набори (що природно в їхньому становищі), але й духовну літературу. Про це ж свідчать і служителі церков, які перебувають у прифронтовій зоні, з якими ми разом намагаємося допомагати нужденним родинам. Ми не знаємо, скільки ще триватиме цей час, але дуже ясно бачимо, що тепер час для максимально можливого «сіяння»! 19 грудня Господь дав нам можливість провести велике Різдвяне свято для родин переселенців у приміщенні київської центральної баптистської церкви «Дім Євангелія».
Цю зустріч відвідало понад 700 переселенців. Приходили цілими сім’ями, з маленькими дітьми. Не дивлячись на те, що всі вони були запрошені на 10:00, багато хто прийшов набагато раніше. Були й ті, хто «зайняв чергу» о 6 ранку.
Коли ми могли мріяти про це?! У залі 700 людей. Абсолютна більшість із них – люди, які не мають ніякого відношення до церкви. Декілька разів, коли я зустрічала біля дверей тих, хто прийшов на свято, я чула одне й те саме питання: «А де тут можна «відстояти службу», аби отримати потім подарунок?»
І от, зала заповнилася гостями. Вони ледь нашорошено, але уважно чекають, що ж їм хочуть розповісти на цій «службі»? Коли брати заспівали «От погибели спасла меня милость Божья», в очах багатьох з’явилися сльози.
Потім наш брат з Донбасу, Анатолій, розповідав свідоцтво. Було видно, як люди в залі «ковтали» кожне слово свого земляка. А потім Віктор Танцюра – співробітник місії «Світло на Сході», протягом 45 хвилин розповідав Євангеліє.
Ми віримо, і бачили це, що Бог торкався сердець багатьох людей у залі! Наприкінці зібрання люди із захопленням і подякою розглядали продуктові набори. На Різдво, звісно, заведено дарувати трохи інші подарунки, але по очах багатьох, хто не стримався й відразу ж почав роздивлятися вміст пакету, було видно, що вони отримали те, що дійсно зараз потребували!
Продукти – це був не єдиний подарунок. Кожний наш гість отримав ще християнські книги, журнали «Вера и Жизнь» і «Тропинка», а також можливість оформити безкоштовну передплату журналів на рік. Люди, які прийшли набагато раніше початку свята, в очікуванні програми читали книги, з дітьми розглядали журнали, вирішували ребуси в «Тропинке». І як же нам приємно було, коли дехто з них підходили до столиків і говорили: «А ми побачили, що хтось отримав ще іншу книгу. Мені Ви таку не дали. Можна Вас попросити, щоб і в мене така була?» або «Можна мені ще декілька дитячих журналів, бо в мене 3-є дітей, і за один вони битимуться».
У програмі свята ще була можливість відвідати «картинну галерею» – серію репродукцій відомих художників, які написали картини на біблійні сюжети. Використовуючи ці картини, наш місіонер, Олена Чупак, розповідала Євангеліє всім бажаючим слухати. І уявіть собі нашу радість, коли після завершення зібрання деякі люди не пішли отримувати продуктові набори, а підійшли до виставки картин і з великою увагою слухали розповідь «екскурсовода»!
Звісно ж, подарунків вистачило на всіх! Але як же приємно було усвідомлювати, що для когось поживити себе духовною їжею було важливіше, ніж отримати фізичну! Дякуємо всім, хто молився про цей день! Дякуємо всім, хто пожертвував фінанси на закупку продуктів і друк книг для переселенців!
Особливо дякуємо всім волонтерам і друзям місії, що приїхали у свій вихідний день, щоб разом із нами послужити цим людям! Ви для нас були допомого і відповіддю від Самого Бога!
Продовжуємо молитися за нашу країну, щоб у цей складний час люди не зробили жорстокими свої серця, а шукали спасіння у Христі.

Монастирська Христина.