Пісня Стежинки
Який цей світ чудовий, озирнись!
Який різномаїтний, придивись,
Вклонись,
Творцю подякуй щиро
І вклонись.
*
Ходім, я покажу тобі дива,
Почуй навколо музику й слова.
Співай,
Творцю подякуй щиро
І співай!
*
Стежинка,
Вузенька стежинка
Мов стрічечка в’ється,
За обрій веде.
Стежинка
Із небом зіллється
До Бога
Тебе приведе.
*
СТЕЖИНКА. Вітаю вас, мої друзі!
Я так люблю травень! Це, напевно, найкраща пора року. Звісно, мені подобаються й інші місяці. Я люблю грудень, коли випадає сніг і можна покататися на ковзанах та санчатах. У грудні моє улюблене свято. Яке, підкажіть мені? Правильно, та не тільки Різдво, ще й Новий рік. Але у травні теж багато святкових днів. І завжди у травні ми святкуємо моє свято – свято дитячого християнського журналу «Стежинка».
Я дуже рада, що ви завітали сьогодні до мене в гості. Гадаю, що нам буде весело.
Травень – чудовий місяць. Бо попереду в нас канікули! Цілих три місяці! Хтось із вас поїде на море, хтось – у табір, хтось – в село до бабусі.
Сьогодні я розповім вам одну історію, а потім ви отримаєте від мене… завдання на канікули. Ні-ні, це не задачки і не вправи. Поки що, це секрет. Давайте подивимось виставу, а потім ви дізнаєтесь, що це за завдання.
ВІДКРИВАЄТЬСЯ ЗАВІСА
Пісня Галі та Мишка (ТРЕК 2)
СЦЕНА 1
Село, хати. Виходять Галя та Мишко з рюкзаками, у Мишка вудки, у Галі сачок. Бабуся їх зустрічає.
Золота пора – канікули!
До бабусі ми приїхали,
Ціле літо у селі –
І дорослі , і малі
Краще в світі місце – це село!
Це бабусине село!
*
У садку черешні, вишеньки,
На городі дині отакі!
Помідори, огірки,
І цибуля, й кабачки,
Краще в світі місце – це село!
Це бабусине село!
*
БАБУСЯ. Ой, любі мої! Нарешті ви приїхали! Я вже зачекалась. Так хвилювалася, як ви самі на електричці доїдете? З самого ранку виглядаю – де мої пташенята ріднесенькі?! (Обіймає, цілує дітей) Михайлику, як ти виріс! А Галинка! Справжня принцеса!
МИШКО. Бабусю, ти мене задушиш. Краще Галинку обіймай. Уф!
ГАЛЯ. Бабуню, як я за тобою скучила!
БАБУСЯ. Так, давайте свої рюкзачки. Ого! Які важкі! Що ви це мені привезли?
МИШКО. Та, усяке…
ГАЛЯ. Ну, бабусю, Мишковому рюкзаку не радій. Там книжки та зошити…
БАБУСЯ. А навіщо? Зараз же канікули.
ГАЛЯ. Кому канікули, а кому – завдання на літо. За особливі заслуги.
Бабуся обіймає сумного Мишка.
БАБУСЯ. Нічого, Михайлику, я тобі допоможу.
ГАЛЯ. А у мене в рюкзачку є багато цікавого. Я теж привезла книжки й журнали, ось взяла декілька у бібліотеці. Я взимку мріяла, як сидітиму на гойдалці у твоєму садочку, бабусю, й читатиму.
МИШКО. А що це за журнал? «Стежинка». Дай подивитись!
ГАЛЯ. Не чіпай, я сама ще не читала. Ти краще свою математику читай.
МИШКО. Яка ти жадібна!
БАБУСЯ. Не сваріться, діти. Михайлику, ти ж знаєш, що Галя обов’язково дасть тобі цей журнал. Показуй, Галинко, що там у тебе ще?
Галя дістає коробку з насінням.
ГАЛЯ. Я привезла насіння. Хочу посадити на городі й спостерігати, як воно сходитиме, як ростиме. Ти допоможеш мені, бабусю?
БАБУСЯ. Авжеж, Галинко. А що саме ти хочеш посіяти?
ГАЛЯ. Ось огірки, спаржеву квасолю, горох та рукколу.
БАБУСЯ. Рукколу? А що воно таке?
ГАЛЯ. Це такий салат італійський.
БАБУСЯ. (бере пакетик у руки). Руккола… Оце дивина. Ну що ж, добре, посіємо ми й рукколу. В мене ще є місце на городі, там і зробимо грядку. А зараз давайте за стіл!
МИШКО. Бабусю, ми не голодні! Ми ж тільки дві години в дорозі були!
БАБУСЯ. І слухати не хочу! Мерщій за стіл! Я коржиків напекла твоїх улюблених із маком, ще в мене юшечка свіжа куряча, котлетки там, огірочки солоні, все, як ви любите.
МИШКО. Ну, хіба що коржиків…
БАБУСЯ. І картопельки, і помідорчиків маринованих…
Уходять.

СЦЕНА 2
Виходить Півень, Квочка та курчата. Півень вишикує курчат у стрій.
Пісня курочок
Кукуріку! Ко-ко-ко!
Тато-півник заспівав,
Кукуріку! Ко-ко-ко!
Знову день новий настав.
*
Кукуріку! Ко-ко-ко!
Гей, курчатко, поспішай!
Кукуріку! Ко-ко-ко!
За матусею рушай!
*
Вчись, курчатко моє, полювати,
У травиці комашок шукати,
На городі жуків, черв’яків,
Гусінь, мух, слимаків, павуків!
*
Кукуріку! Ко-ко-ко!
Гей, курчатко, поспішай!
Кукуріку! Ко-ко-ко!
За матусею рушай.
*
ПІВЕНЬ. Так, шикуйсь. Струнко! Курчата, за порядковими номерами порахуймося!
КУРЧА 1. Перший.
КУРЧА 2. Другий.
КУРЧА 3. Третій.
КУРЧА 4. Е-е… сьомий…
КВОЧКА (підказує) Четвертий.
КУРЧА 4. Ой, четвертий.
ПІВЕНЬ. А де п’яте курча?
Вибігає Курча з сачком.
КУРЧА 5. Я тут! Я п’ятий! Я метелика вполювала…
ПІВЕНЬ. Ставай у стрій. Дуже добре, що ти вполювала метелика, проте дуже погано, що ти запізнилася! Я зібрав вас, щоб повідомити про небезпеку. Щойно до нас приїхали Галя та Мишко.
КВОЧКА. Ко-ко-ко.
ПІВЕНЬ. Це дуже небезпечно. Позаминулого року Галя забрала в нас курча й поселила його у коробці під своїм ліжком, поки бабуся не відібрала його й не повернула нам із матусею.
КВОЧКА. Ко-ко-ко.
ПІВЕНЬ. А минулого року Мишко змайстрував парашут, на якому з сараю запустив кошеня. Кошеня було заважке, й Мишко вирішив запустити курча. Добре, що бабуся вчасно помітила, як Мишко з курчам по драбині лізе на сарай.
КВОЧКА. Ко-ко-ко!
ПІВЕНЬ. Так що попереджаю: усім триматися гуртом, в разі небезпеки здійняти галас і тікати під матусине крило. А я… Я вас захищатиму. (Голос Галинки: «Бабусю, ходім скоріше!») Ой! Вони йдуть! (ховається за Квочку) Кукуріку!
КВОЧКА. Ко-ко-ко!
Курчата туляться до Квочки, усі тікають.

СЦЕНА 3
Виходять Бабуся, Мишко та Галя із лопатою, граблями, відром і т.п.
МИШКО. Ого! Чого це кури втекли, як скажені?
ГАЛЯ. Мабуть, вони тебе впізнали.
БАБУСЯ. Так, і тебе теж, Галю.
МИШКО. Півень із квочкою не знають, що ми вже подорослішали.
ГАЛЯ. Так, вже не будемо курчат в них забирати для своїх експериментів.
МИШКО. Це точно! Цього року будемо ставити експеримент на городі.
БАБУСЯ. Так, треба знайти місце для вашої грядки. Тут в мене картопля, я її ще у кінці квітня посіяла. Тут озимий часник та цибулька, бачите, які гарні. Ось редька зеленіє, кукурудза вже величенька. Тут соняшник зійшов. А ось гарне місце, давайте тут посіємо ваше насіння.
ГАЛЯ. Ось спаржева квасолька.
БАБУСЯ. Треба отут зробити рівчачок, полити, а тепер давайте сіяти.
МИШКО. Один, два, три…
БАБУСЯ. Добре, загортай, Галю.
МИШКО. А коли воно зійде?
БАБУСЯ. Почекай, ти ще все не загорнув, а вже поспішаєш. Все зійде у свій час.
ГАЛЯ. Мишко, не відволікай бабусю. Давайте тепер огірочки посіємо.
БАБУСЯ. Так, добре…
МИШКО. А тепер рукколу!
БАБУСЯ. Авжеж, і рукколу.
ГАЛЯ. Як добре! Бабусю, я теж, як і Мишко, хочу, щоб моє насіннячко швидше зійшло.
БАБУСЯ. Все у свій час.
МИШКО. Бабусю, а звідки насіння знає, коли йому сходити?
БАБУСЯ. У кожній насінинці спить життя. Коли насіння потрапляє на добру землю, це життя прокидається, й у насінинці з’являється малесенький зародок пагінця. Згодом він виростає у нову рослину.
МИШКО. А що стається із зерном, яке ми посіяли?
БАБУСЯ. Воно помирає.
ГАЛЯ. Мені його шкода.
БАБУСЯ. Не варто його шкодувати, нова рослина принесе багато плоду й безліч нового насіння.
ГАЛЯ. Як добре це вигадала природа!
БАБУСЯ. Це не природа вигадала, це Бог, Творець так створив ці чудові рослини, й взагалі весь світ, що оточує нас.
ГАЛЯ (вперто). А в школі нам казали, що це природа.
МИШКО. Ага, а ще в школі казали, що люди пішли від мавп, чи не так, Галю? А ти часом, насіння бананів із собою не прихопила? А то посіяли б…
Мишко тікає від Галі, бабуся йде слідом.
ГАЛЯ. Ну, Мишко, стривай! Я тобі зараз покажу!
БАБУСЯ. От і добре. Саме час обідати. В мене борщик свіженький, вареники з сиром та сметанкою, узвар… А ще коржики…

СЦЕНА 4
Виходять двоє курчат.
КУРЧА 1. Виходьте, не бійтеся, вони вже пішли.
КУРЧА 2. Ти бачив, яке вони насіння гарне закопали? Мабуть, смачне. Давай викопаємо.
КУРЧА 1. Ні, не можна! Бабуся свариться, коли ми на городі риємось.
КУРЧА 2. Та вона ж пішла! Вона не дізнається, що це ми.
КУРЧА 1. Дізнається! Он, бачиш, які ми сліди лишаємо.
КУРЧА 5. А давай ми зробимо з трави віника та заметемо сліди!
КУРЧА 1. Ні, це погано.
КУРЧА 3. Чому це погано?
КУРЧА 1. Це бабусин город, так?
Всі КУРЧАТА. Так.
КУРЧА 1. Вона нас годує, так?
Всі КУРЧАТА. Так.
КУРЧА 1. Вона нас любить?
Всі КУРЧАТА. Так.
КУРЧА 1. Тому не можна робити шкоду на бабусиному городі. Бо це погано.
КУРЧА 3. А, а чому це погано?...
Виходить бабуся.
БАБУСЯ. А що ви там коло грядки робите? А ну швиденько до мами-квочки! От пустуни жовтороті. Щойно вилупились, а які прудкі.
Курчата тікають.

СЦЕНА 5
БАБУСЯ. Скільки ще роботи коло цієї грядки… Дай, Боже, добрий врожай моїм онукам. Навчи їх добре працювати, не лінуватися, довіряти Тобі та найголовніше – дякувати Тобі, Боже, за все, що Ти нам даєш.
Пісня бабусі
Ти несеш на землю
У Своїх долонях
Щирий дощ весінній,
Сонячне тепло.
І про землю дбаєш,
Росами вмиваєш,
Щоб зерно у полі
Добре проросло.
Господи! Який же щирий Ти,
Який величний Ти!
О, Господи!
Боже мій! Даруй землі моїй
Родити хліб святий,
Даруй землі моїй
Мир і спокій.
Виходить Мишко з граблями.
МИШКО. Бабусю, яка гарна пісня. Ти співала Богу?
БАБУСЯ. Так, Михайлику, я співала моєму Господу. Я помолилась, щоб Він подбав про наш врожай.
МИШКО. От добре! То що, тепер нічого не треба робити?
БАБУСЯ. О, ні! Треба й полоти, й поливати, й шкідників ганяти.
МИШКО. Бабусю, а звідки взялися ці шкідники та бур’яни? Ти казала, що Бог створив усе на світі? Навіщо ж Він створив їх?
БАБУСЯ. Колись перші люди Адам та Єва жили у раю, і земля родила тільки добрі плоди. Але вони не послухалися Бога та з’їли заборонений плід. Так вони згрішили проти Бога і Він вигнав Адама та Єву з раю. Бог прокляв землю, і на ній почали рости бур’яни.
МИШКО. Напевно, й шкідливі комахи тоді з’явилися.
БАБУСЯ. Мабуть, так. Ось тепер люди змушені важко працювати на землі.
МИШКО. Нічого, бабусю! Гадаю, ми втрьох впораємось і з бур’янами, і з шкідниками.
БАБУСЯ. Так, мій любий. Тільки в нас крім городу є ще твоє завдання на літо. Ходімо в хату, трошки позаймаємося твоєю наукою.
МИШКО. Ой, як не хочеться.
БАБУСЯ. Розумію, але ж треба. Ходімо. Я тобі ще киселику дам зі смородини та оладків.
Бабуся та Мишко уходять.

СЦЕНА 6
З’являються Курчата.
КУРЧА 1. Знаєш, братику, я вирішив, що допомагатиму бабусі, Галі та Мишку боротися з бур’янами та шкідниками.
КУРЧА 2. Я теж хочу. Ходімо на грядку, погребемося трошки.
КУРЧА 1. Ні, гребтися не можна.
КУРЧА 3. А як же ми будемо боротися?
КУРЧА 5. Нам потрібна якась стратегія!
КУРЧА 4. Так!
КУРЧА 1. Таак! Розійдіться. Треба поміркувати… Пішли зі мною, я таку схованку гарну знайшов за тином…
На грядці проростають рослини - танок.
Пісня рослин
В теплу землю лягло,
Мов в колиску, зерно,
Малесеньке.
З неба дощ поливав,
Вітер пісню співав
Тихесенько.
*
І зерно проросло,
І зміцніло стебло
І лист, і цвіт.
*
Я росту! Я росту!
У свій час принесу
Я добрий плід!
*
Зеленій, моя земле, завжди
Зеленій,
Розцвітайте, радійте, сади,
Навесні.
Хай під небом щасливим все квітне
Й росте
Зріє колос, і стигне зерно
Золоте.
*
Виходять Галя та Мишко, в руці тримають таблички з іменами рослин. Діти-рослини сидять навшпиньки.
ГАЛЯ. Бачиш, Мишко, як гарно проросло наше насіння. Ось Квасолька (дає в руки табличку).
МИШКО. А ось Горох.
ГАЛЯ. А ось Огірок та Руккола.
МИШКО. Так ось яка ти, італійська Руккола. Бон джорно, синьоріта!
Навколо рослин діти помічають бур’яни.
МИШКО. А це що таке? Хто ви такі? Ми вас не сіяли!
ГАЛЯ. Звідки ви взялися?
МИШКО. Це наслідки гріха Єви та Адама.
ГАЛЯ. Які наслідки? До чого тут Єва та Адам?
МИШКО. Вони згрішили проти Бога, й Він за це вигнав їх із раю, а землю покарав тим, що на ній почали рости бур’яни
ГАЛЯ. Все це казки. Просто вітер розсіює різне насіння, ось поміж наших рослин й виросли бур’яни. Ходімо краще візьмемо сапки та посапаємо нашу грядку.
Діти уходять.

СЦЕНА 7
На грядці піднімаються бур’яни, оточують рослини.
Пісня бур’янів
Ми вищі заввишки, вищі,
Ми хочемо все тут знищити,
Ми тут за усіх головніші,
Ми товщі за вас і міцніші.
Сильніші, міцніші.
*
Ми швидко усіх оточимо,
Бо тут панувати хочемо,
Придушимо вас, придавимо,
Бо ми в цьому світі правимо.
Ми правимо, правимо!
*
Виходять курчата.
КУРЧА 1. Що це таке? Хто ви такі?
КУРЧА 2. А-ну, геть з грядки!
Курчата розмахують сачками, проганяють будяки. Будяки тікають. Курчата поправляють таблички, заспокоюють рослини.
РУККОЛА. Мамма мія! Як я злякалась! Ці бридкі бур’яни ледве не задушили мене.
ГОРОХ. А я як злякався. В мене й досі горох торохтить всередині!
ОГІРОК. А я не злякався! Я їм як дав! Отак, отак правою, а потім лівою! Бачив, як вони тікали?
КВАСОЛЯ. То вони не від тебе тікали, а від наших захисників. Дякуємо вам, курчата. Ви нас врятували.
КУРЧА 1. Не бійтеся, ми з моїм братиком захищатимемо вас.
КУРЧА 2. В разі небезпеки, ви нас кличте. Добре?
РОСЛИНИ. Так! Покличемо!
КУРЧА 5. Щось хмарки набігли. Мабуть дощик піде.
КУРЧА 3. Треба нам у курник іти. Чуєш, тато кличе (кукурікає півень)
Курчата уходять. Починається дощик.
Пісня дощу
Дощику, дощику!
Звари собі борщику!
Поливай капусту,
Часто-густо-густо!
Поливай квасольку,
Гарну барабольку!
Хай росте-радіє,
На городі зріє.
Іде-іде дощ, дощ,
Буде-буде борщ, борщ.
Під час танцю дощу рослини розпрямляються, проте повертаються й будяки.

СЦЕНА 8
Виходять бабуся, Галя та Мишко із сапками.
БАБУСЯ. Ой, як же ж гарно після дощу! Чуєте, як пахне земля?
МИШКО. Так, дощиком пахне.
ГАЛЯ. Погляньте, які наші рослини гарні! Як вони виросли!
МИШКО. Ой, дивіться, як багато бур’яну! Учора його, наче не було.
БАБУСЯ. Так, після дощу все росте – і добрі рослини, і погані. Бог посилає на всю землю дощ. Як сонце світить та гріє і хорошим людям, і поганим, так і дощик, він для всіх. Бо наш Господь дуже милостивий.
ГАЛЯ. А мені здається, що це неправильно. От узяв би Бог, та знищив усі погані рослини, усіх шкідників.
МИШКО. Ага, і всіх людей поганих повбивав!
ГАЛЯ. Ні-і… Так не треба.
БАБУСЯ. Отож.
МИШКО. А з поганими рослинами маємо боротися ми самі. Так, бабусю?
БАБУСЯ. Так, мій хлопчику.
МИШКО. То бери сапку, Галинко. Час попрацювати.
Діти й бабуся йдуть на грядку.
МИШКО. Так, начувайтеся, будяки! Ми вам зараз покажемо, хто тут головний.
ГАЛЯ. А то, бач які! Всю грядку захопили!
МИШКО. Бабусю, поглянь, який будячина довжелезний!
БАБУСЯ. Це пирій. Поглянь, який в нього корінь. Якщо пирій зірвати, а корінь лишити, він через деякий час знову проросте.
МИШКО. То давайте його з коренем витягати. Ух! От який міцний!
БАБУСЯ. Знаєте, діти, про що я думаю, коли сапаю?
МИШКО. Про що?
БАБУСЯ. Про гріх. Оцей пирій нагадує мені гріх. Спочатку такий маленький непомітний. Так і гріх, коли тільки з’являється, він не помітний, але якщо вкоріняється, його дуже важко позбутися.
МИШКО. Розумію. Ось сказав погане слово. А потім – друге, а потім вже й не помічаєш, як ці слова самі злітають з язика…
БАБУСЯ. Так, і боротися з цим гріхом важко. Іноді навіть боляче.
МИШКО. Так, я колись добре по губам отримував за лайку.
БАБУСЯ. Я тоді молилася, щоби Бог допоміг тобі побороти цей гріх.
МИШКО. Ти молилася? Я вже не вживаю поганих слів, хоч молилася ти, а не я.
ГАЛЯ. От добре! Бабусю, в мене є дещо, за що би я хотіла, щоб ти помолилася. Дай я тобі на вушко скажу.
БАБУСЯ. А навіщо ти просиш молитися мене, помолись сама.
ГАЛЯ. Добре, ти напишеш мені на листочку таку молитву. Я її просто прочитаю.
МИШКО. Ні, Галю. Гадаю така молитва не допоможе.
БАБУСЯ. Молитися треба з вірою.
ГАЛЯ. Бабусю, а звідки приходить віра?
БАБУСЯ. Віра приходить, коли людина слухає Слово Боже.
ГАЛЯ. То хай Бог нам скаже щось…
БАБУСЯ. Добре. В мене є ідея. Так, грядку ми посапали, зараз ходімо помиємо руки, пообідаємо, й трошки посидимо на твоїй улюбленій гойдалці, почитаємо журнал, який ти привезла з собою.
МИШКО. Стежинку?
БАБУСЯ. Так, Стежинку. Тільки перед цим пообідаємо.
ГАЛЯ. Ой, бабусю, ми скоро луснемо від твоїх частувань.
МИШКО. А я зголоднів. Що в нас на обід?
БАБУСЯ. Зелений борщик із щавлю, кашка гречана з м’ясцем, салатик.
МИШКО. А коржики є?
БАБУСЯ. Отакої! Ображаєш! Що за обід без коржиків?
Всі уходять.

СЦЕНА 9
Урок італійської.
РУККОЛА. Бонжорно – Доброго ранку!
Всі РОСЛИНИ (повторюють) Бонжорно!
РУККОЛА. Як справи – коме стаі.
Всі. Коме стаі?
РУККОЛА. Грація! Ва Бене – це означає - Дякую, добре!
Всі. Ва бене, грація!
РУККОЛА. Допоможіть буде «омісідіо»!..
КВАСОЛЯ. А як італійською буде «квасоля»?
РУККОЛА. Фаджіоллі. (квасоля повторює)
ОГІРОК. А «огірок»?
РУККОЛА. Цетріолло.
ГОРОХ. А як буде горох?
РУККОЛА. Піселлі.(всі сміються)
З’являються курчата.
КУРЧА 1. Так. Як наші справи?
ГОРОХ. Добре! Ростемо.
РУККОЛА. Ва бене!
КУРЧА 3. Що? Яке ва бене?
КВАСОЛЯ. «Ва бене» італійською означає «добре».
КУРЧА 5. Бачу, ви тут часу не гаєте.
ОГІРОК. Так, вивчаємо італійську.
КУРЧА 1. Ну як, будяки вас не турбують?
ОГІРОК. Вже ні. Після дощу повилазили, та ми їх…
КВАСОЛЯ … бабуся, Галя і Мишко їх випололи.
РУККОЛА. Тільки знаєте, я тут бачила двох дуже неприємних сеньйорів. Один з них великий, вусатий, а другий – менший, у чорну й жовту смужечку. Ходили навкруги, про щось перешіптувались.
КВАСОЛЯ. А я бачила ще одну особу. Така довга, зелена.
КУРЧА 5. Це, напевно були Хрущ, Колорадський Жук та Гусінь. Дуже небезпечні шкідники. КУРЧА 1. Якщо знову їх побачите, кличте нас на допомогу.
РОСЛИНИ. Добре! Покличемо!
Курчата уходять. З’являються шкідники.
Пісня шкідників
Хрум-хрум, хрумкота!
Чвак-чвак, смакота!
Хрясь-хрясь, перегну!
Ковть-ковть, проковтну!
*
Жуки-хлопчаки вусаті,
Рогаті,
Строкаті,
До вас на город завітали,
Ви нас
Не чекали?
І гусінь, - поважна дама,
Вона теж
Із нами.
Давайте, нас зустрічайте,
Смачним
Пригощайте!
*
Хрум-хрум!
Чвак-чвак!
Хрясь-хрясь!
Отак!
*
Жуки та гусінь нападають на рослини. Рослини кличуть на допомогу.
ОГІРОК. Рятуйте!
КВАСОЛЯ. Курчата! Мерщій сюди!
РУККОЛА. Мамма мія! Омісідіо!
ГОРОХ. Допоможіть!
Прибігають курчата, проганяють шкідників. Уходять. ЗТМ.

СЦЕНА 10
Вечоріє. Співають солов’ї, цвіркуни. Мінус пісні «Ти несеш на землю.» До гойдалки виходять діти та бабуся.
БАБУСЯ. «Стежинка». Дитячий християнський журнал. Бачите, які гарні картинки, вірші, оповідання. Дуже цікавий журнал. Стежинко, Стежинко, розкажи нам про Бога…
З’являється Стежинка.
СТЕЖИНКА. Привіт!
ГАЛЯ. Ой, а хто ти?
СТЕЖИНКА. Я – Стежинка. Ви ж покликали мене
ГАЛЯ. Ти жартуєш! Ти, мабуть, сусідська дівчинка… Проте… я сусідських дівчат усіх знаю. То, може, ти в гості до когось приїхала?
СТЕЖИНКА. Сьогодні я прийшла в гості до тебе й твого братика Мишка.
ГАЛЯ. Ну, добре, сідай будь ласка.
БАБУСЯ. Стежиночко, ми сьогодні на городі міркували про гріх, про молитву, про Бога. Розкажи нам, як можна мати справжню віру, як молитися і як перемагати гріх.
СТЕЖИНКА. Добре. Я розповім вам. Погляньте на небо. Яке воно величне, прекрасне. Подивіться на все, що оточує нас. У Божому Слові, Біблії написано: «На початку Бог створив небо та землю. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося Світло».
На сцені з’являється екран.. і відео із записом малюнку на піску. Стежинка бере в руки планшет для малюнку на піску.
СТЕЖИНКА. Бог створив небо і землю, зорі та планети, гори і моря, птахів та риб, рослини й тварин.
МИШКО. Іще Він створив людей! Адама та Єву!
СТЕЖИНКА. Вони були щасливі, бо жили у чудовому місці – у раю.
МИШКО. Там росли різні дерева, що давали безліч смачних плодів. Бабуся казала, що там навіть манго росло.
БАБУСЯ. Так, звичайно росло.
МИШКО. Але вони з’їли плід з єдиного забороненого дерева, і Бог прогнав їх з раю.
ГАЛЯ. А що було далі, Мишко?
МИШКО. Я не знаю. Розкажи нам, Стежинко.
СТЕЖИНКА. Адам та Єва оселилися на землі, почали її обробляти. В них народилися двоє синів – Каїн та Авель. Каїн став землеробом, Авель пастухом. Каїн вирішив принести жертву Богові. Він поклав на жертовник плоди, які виростив сам. Авель теж захотів щось віддати Богу. І він поклав на жертовник своє улюблене ягнятко. Бог прийняв жертву Авеля, а жертву Каїна – ні.
ГАЛЯ. Чому?
СТЕЖИНКА. Бо Бог бачив, що серце Каїна не було вдячним. А Авель віддав найдорожче, що в нього було.
МИШКО. І що зробив Каїн?
СТЕЖИНКА. Каїн убив свого брата Авеля. І гріх почав дедалі множитися на землі.
Люди вбивали одне одного, заздрили, ненавиділи. На землі запанувало зло. І Бог вирішив винищити людство, бо люди прагнули лише злого.
МИШКО. І що Він зробив?
СТЕЖИНКА. Бог послав на землю потоп.
ГАЛЯ. І що, усі потонули?
СТЕЖИНКА. Бог знайшов одну праведну людину, Ноя. Бог звелів йому побудувати великий корабель – ковчег, у який зайшов Ной з родиною та різні звірі.
МИШКО. Ой слони, а жирафа, і навіть лось! Який цікавий.
СТЕЖИНКА. Почалася злива, ковчег рушив з місця й поплив.
МИШКО. А куди?
СТЕЖИНКА. Він просто плив хвилями, бо вся земля була затоплена. Майже рік ковчег плавав, аж поки не зупинився на горі.
МИШКО. Як страшно.
СТЕЖИНКА. Так, страшно. Але ось над ковчегом засяяла веселка – це був знак від Бога, що більше Він не вигубить землю потопом. Бог дав змогу розпочати людям нове життя.
МИШКО. І люди вирішили більше не грішити?
СТЕЖИНКА. Нажаль, ні.
МИШКО. Бачиш, бабусю, гріх знову ожив, як пирій після дощу.
БАБУСЯ. Напевно, корінь гріха залишився…
СТЕЖИНКА. Так. І корінь гріха людини – бажання жити без Бога, на свій розсуд.
Бог промовляв до людей через пророків, дав їм Свій Закон. Але вони гнали пророків і порушували Закон Божий.
МИШКО. І що Бог? Він, напевно, дуже гнівався?
СТЕЖИНКА. Так, Бог гнівався, але Він дуже любить людей, і тому Він зробив ось що. Дві тисячі років тому в маленькому юдейському місті Віфлеємі народився Маленький Хлопчик.
ГАЛЯ. Це Ісус Христос? В мене є різдвяна листівка з такою картинкою – Немовля у яслах, а над Ним горить зірка.
СТЕЖИНКА. Ісус Христос – Син Божий, Він прийшов на землю, щоб врятувати нас від гріха, знищити корінь гріха, який сидить глибоко в нашому серці.
МИШКО. І що Він зробив?
СТЕЖИНКА. Він жив серед людей, ходив селами і містами й розповідав людям про Божу любов, про праведне життя. Але вони не хотіли Його слухати. Його схопили, судили і… стратили.
ГАЛЯ. Він помер на хресті?..
МИШКО. То в Бога не вийшло викорінити гріх?
СТЕЖИНКА. Вийшло! Смерть – це плата за гріхи всіх людей. Але вона не має влади над Вічним Богом. Ісус Христос воскрес! Він живий! Він чує і бачить нас. І якщо ти хочеш, щоб Він був завжди поруч, щоби позбавив тебе від покарання за гріх, звернися до Нього.
МИШКО. І Він почує мене?
СТЕЖИНКА. Так.
ГАЛЯ. І мене?
СТЕЖИНКА. Так.
МИШКО. А я не вмію молитися. Що мені слід казати?
БАБУСЯ. Як ти просиш пробачення у тата чи мами? Так проси і Бога.
МИШКО. Господь Ісус Христос! Пробач мені усі мої гріхи. Пробач, що я лінувався й погано вчився. Допоможи мені жити так, щоб Ти радів за мене.
ГАЛЯ. І мені, Господи… Я вірю, що Ти Своєю смертю заплатив і за мої гріхи. Мені соромно, що я часто заздрю подружкам. Що я іноді вважаю себе кращою за інших, розумнішою. Що буваю неслухняною… Допоможи мені позбавитися цього.
БАБУСЯ. Господи, увійди в серця моїх улюблених онуків. Будь їхнім Господом та Другом.
СТЕЖИНКА. Амінь.
МИШКО. Мені стало так легко та радісно, наче в мене гора з плечей впала!
ГАЛЯ. Навіть співати хочеться.
БАБУСЯ. Тоді треба співати!
Які чудові зорі, подивись!
Яке високе небо, озирнись!
Вклонись,
Творцю подякуй щиро
І вклонись.
*
Ходім, я покажу тобі дива,
Почуй навколо музику, й слова.
Співай,
Творцю подякуй щиро
І співай!
*
Стежинка, єдина стежинка
Мов стрічечка в’ється,
Веде до Христа.
Тепер я за нею прямую,
До Бога прямую,
В святі небеса.
*
БАБУСЯ. От і добре. Вже ніч на дворі. Ходімо в хату. Стежиночко, поп’єш із нами чаю?
СТЕЖИНКА. З радістю.
БАБУСЯ. В мене млинці з малиновим варенням.
МИШКО. І коржики. Знаєш, які коржики моя бабуся пече! Смакота!
Уходять.

СЦЕНА 11
Потроху починає світати. Виходять Півень. Квочка та курчата.
Кукуріку! Ко-ко-ко!
Тато-півник заспівав,
Кукуріку! Ко-ко-ко!
Знову день новий настав.
*
Кукуріку! Ко-ко-ко!
Гей, курчатко, поспішай!
Кукуріку! Ко-ко-ко!
За матусею рушай!
*
ПІВЕНЬ. Так, дітки, хочу вас похвалити. Ви за цей час вже добре підросли, багато чого навчились.
КВОЧКА. Ко-ко-ко.
ПІВЕНЬ. Матуся казала, що ви вже добре вмієте полювати. І на метеликів, і на жуків. Погляньте, як на городі гарно! Всі рослини високі, міцні, мабуть, буде добрий врожай.
КВОЧКА. Ходімо подивимось, може де якийсь шкідник ще заховався.
Кури йдуть до грядки.
ПІВЕНЬ. Добридень, шановне панство!
РОСЛИНИ. Вітаємо!
КВАСОЛЯ. Добридень!
КВОЧКА. Які ж ви гарні! Ко-ко-ко!
КУРЧА 1. Тату, поглянь, який Горох гарний!
ГОРОХ. Це тому, що ти мене колись врятував від гусені.
ПІВЕНЬ. Молодець, мій хлопчику.
КУРЧА 5. Матусю, познайомся, це Руккола. Бачиш, яка гарна.
КВОЧКА. Дуже приємно!
РУККОЛА. Грація, сеньора! Дякую вашим діткам, пані Квочко. Вони нас ціле літо від шкідників рятували.
КВОЧКА (до Півня). Грація? Вона сказала «грація»? Це вона про мою фігуру?
КУРЧА 1. Мамо, «грація» італійською – «дякую».
ПІВЕНЬ (на вухо квочці). А фігура в тебе дуже гарна, люба.
КВОЧКА. Ко-ко-ко.
КУРЧА 2. Ось ідуть Бабуся, Галя та Мишко з корзинами. Мабуть, збиратимуть врожай.
Ідуть бабуся та діти. Курчата забігають за паркан, але залишаються на сцені.
БАБУСЯ. Яка краса! Бачите, мої любі, ми добре працювали, і врожай в нас вийшов добрий.
Все літо ви, доглядали за рослинами, сапали, поливали...
МИШКО. Ганяли шкідників.
ГАЛЯ. А курчата нам допомагали.
БАБУСЯ. А крім того, що ми працювали, що ми робили ще?
МИШКО. Молилися.
ГАЛЯ. Просили Бога, щоб Він вчасно послав дощик, щоб давав рослинам силу.
МИШКО. Бо ми тепер знаємо, що в житті усе залежить від Господа.
ГАЛЯ. Слава Йому!
Пісня врожаю.
Якщо ти посіяв зерно
В добру землю, й воно проросло,
Якщо доглядав, поливав,
І про пагінці добре подбав.
То віддячить тобі ця земля,
І заквітнуть і вродять поля,
Буде добрий багатий врожай,
Ти за це Богу славу віддай.
*
Я дякую Богові,
Великому й сильному,
Він дав нам життя усім,
І любить усіх.
Спасибі, о, Господи,
За все, що даруєш Ти,
За працю, за землю цю,
За радість та сміх.
*
Виходить Стежинка.
СТЕЖИНКА. Який добрий врожай у вас виріс! Я так рада, що ви не тільки впорались з городом, а ще й зрозуміли Хто допоміг вашому врожаю вирости!
А вам, друзі, сподобалась наша історія? Тепер, як я і обіцяла, хочу дати вам завдання на канікули.
МИШКО. Зараз кожен з вас отримає від Стежинки подарунок. Ось такий пакет.
ГАЛЯ. В ньому – журнал «Стежинка», анкета, заповнивши яку, ви зможете поштою отримувати «Стежинку» протягом року, ще тут гарна книжка і… Увага!
БАБУСЯ. У подарунку ви знайдете такий цікавий пакет. Там є і зернятка.
ГАЛЯ. Я пропоную вам посіяти ці зернята й подивитися, що у вас виросте.
СТЕЖИНКА. Потім добре доглядайте за рослинками, поливайте їх. А восени, коли вони виростуть, сфотографуйтеся з ними або намалюйте плоди, які у вас з’являться, та надішліть мені за моєю адресою. Добре? На тих, хто зробить так, чекає ще один сюрприз.
БАБУСЯ. Тільки не забувайте молитися й просити Господа, щоб Він допомагав вам.
Спасибі, о, Господи,
Що в Царство Твоє святе,
Вузенька Стежиночка
Невпинно веде.
Навчай мене, Господи,
Храни мене, Господи,
Хай в серці любов живе
І віра росте!