Рік тому і в Козельщині несли благу звістку наші місіонери, стояла палатка. Доречі, великим чудом і відповіддю на молитви стало те, що після тижня благовістя, церква у Козельщині збільшилась удвічі!

Тепер ми знову приїхали до наших друзів. Дуже тепло зустрів нас пастор церкви Валентин Бобиренко. Він несе служіння у цьому селищі для всіх, хто потребує допомоги: і матеріальної, і духовної. Коли спілкуєшся з такими людьми, дуже радієш споглядаючи на їхнє бажання послужити Богові в усьому. І Бог дійсно використовує вірних Йому людей для Своєї слави.

Отже, перша вистава проходила у місцевому будинку культури. Зал був розрахований на 400 місць. Дітей зустрічав яскравий черв’ячок Хрум-хрум, який ще до початку вистави не тільки грав з усіма бажаючими і дарував солодощі за перемогу і правильні відповіді, але й розповів про навчальний курс «Стежинки» «Іди за мною».

Коли відчинилися двері зали і діти зайняли місця, ми зрозуміли, що до Стежинки прийшло стільки гостей, що і зала не вміщає.

Довелося вносити лавки з фойє. Але ніхто із дітей не залишився стояти. Декого брали на руки, а деякі батьки поступалися місцями для інших дітей. Для нас завжди велика радість, коли є стільки бажаючих почути про Бога!

Тепер можна було б починати, та сталося наступне випробування. Працівники БК випадково вимкнули живлення в розетках біля сцени і повністю пропало освітлення сцени. Але Бог завжди допомагає використати складнощі! Щоб дітки не нудьгували, ми вирішили з ними трохи погратися і поспілкуватися.

І дізналися, що приблизно половина глядачів у залі рік тому приходили на виставу нашого лялькового театру. Отже, вони вже знали нашу Стежинку, читали її.

Навіть згадали тьотю Люсю, яка приїздила того разу і зустріли її дружніми оплесками! Ось вона дружба – коли э, що згадати. Але, слава Богу, світло налаштували, час починати виставу!

У Полтаві теж була можливість поспілкуватися з дітками. Приємно, що у Стежинки друзі є усюди. Я попросила дітей уважно дивитися виставу, бо пообіцяла у кінці задати усім кілька питань.

Мене приємно вразило те, що хоч у залі і були маленькі дітки, під час вистави ніхто не шумів, не відволікався, а дуже уважно спостерігав за тим, що відбувалося на сцені. Тому і не дивно, як глибоко дітки зрозуміли чого Стежинка хотіла навчити їх. Цінувати дружбу більше за власну перемогу, виконувати Божі заповіді і любити один одного більше за себе. І найголовніше читати Біблію, адже в ній стільки цінних і важливих порад для нашого життя.

До нових зустрічей з новими і старими друзями!
Світлана Мерецька