Тбілісі, Гавазі, Свідеба, Кахцрашен, Єреван, Арарат – і це далеко не весь перелік міст і сіл, общини яких відкрили двері своїх будинків молитви.
Господь воістину дав нам, Своїм дітям, єдність у Дусі Святому. Ми особливо переконувалися в цьому, коли приїздили в кожну невелику общину (в основному це були церкви у віддалених селах), де панувала любов і якийсь домашній затишок…

Нам здавалося, що ми приїхали послужити їм, але вже після перших відвідувань розуміли, що рясно ми отримуємо від них підбадьорення й натхнення вірно служити Господу, не дивлячись на обставини! І навіть скрутне матеріальне становище у більшості з них не завадило приймати нас із безмірною гостинністю й щирою турботою.

Як нам стало відомо, гості у цих церквах бувають не часто, і приїзд нашої співочої групи «Світло на Сході» був використаний для проведення в основному євангелізаційних служінь. Свідоцтва, проповіді, спів хорової групи як краплі довгоочікуваного дощу падали на добрий ґрунт сердець уважних слухачів і жадібно всотувалися ними.

З одного боку Бог через наше відвідання підбадьорив членів помісних церков, а з іншого – це була чудова можливість запросити на зібрання своїх невіруючих сусідів, родичів, друзів. Молимося й віримо, що Господь торкався таких, і Його заклик не залишиться без відповіді.
Готуючись до цієї поїздки, ми багато молилися про Боже водійство і благословення. І протягом цих 3-х тижнів мали сильний молитовний тил, який забезпечували нам наші брати й сестри у Києві. І Бог усе влаштував за Своєю великою милістю, підбадьорив нас почуттям особливої єдності в Дусі з нашими грузинськими й вірменськими братами и сестрами.

Ми відлітали від нашої «великої родини» з безліччю теплих спогадів, із гарячим бажанням і твердою обіцянкою молитися один за одного!
Нехай Господь примножить число Своїх дітей у цих общинах, а також віддасть сторицею всім братам і сестрам, завдяки жертовності яких стало можливим таке відвідання!

Павло Давидюк,
директор УМТ "Світло на Сході".