Подібного в нас у таборі, ще ніколи не було. Це такий трепетний стан, коли на очі навертаються сльози. І ти стоїш, затамувавши подих, і молишся, щоб Господь говорив у цей момент до кожного маленького сердечка.
А коли на сцену виходить група прославлення… Тоді вже не тільки перекладач показує жести – а всі діти «співають», повторюючи ці жести за ним, до цього ж не чуючи ані мелодії, ані тексту. І ти по-чесному віриш, що в цей момент вони славлять Бога.
Ось уже 15 років ми проводимо наші табори, з них 7 років – у с. Балико-Щученка (Київщина).
Дар’я, яка народилася в цьому селі, давно чуючи, що віруючі там працюють із дітьми і підлітеами, а інколи й проводять табори. Але все ніяк не приходила до нас, хоча щоліта приїздила відпочити до своїх батьків. 6 років тому в неї народилася дочка Поліна. Дівчинка народилася абсолютно без слуху. Чоловік залишив їх, коли дізнався про проблему дитини, при цьому звинуватив дружину в тому, що саме вона винна в цьому. До народження доньки Дар’я працювала педагогом у школі, але після родів тимчасово і можливості на це уже не було. Тож вона почала займатися своєю дитиною, а пізніше й іншими слабочуючими дітьми. Тепер Дар’я - директор Центру для дітей із проблемами слуху в Києві. У цьому Центрі займаються не тільки з дітьми, але і з їх батьками. Саме Дар’я знайшла контакти нашого табору і дізналася, чи можливо таким дітям приїхати до нас. Після всіх зустрічей, перемовин і підготовок до нас приїхало більше 30 дітей із Києва і Житомира. Ми віримо, що навіть якщо ці діти не почули наші голоси, то вони почули голос Бога, адже Він говорить до серця.
Головною темою табору було лицарство. Але не про тих, середньовічних, лицарів ми говорили, а про те, як бути справжнім лицарем зараз, у сучасному світі. Як бути достойним воїном Божим. Головним героєм зміни був Коваль, який щодня, просто в таборі, виготовляв певний предмет лицарської збруї. І на вечірній програмі розповідав про нього. Так за 5 днів зміни, діти дізналися про меч духовний – Слово Боже, про Броню праведності, про Щит віри, про Пояс істини і про Сапоги готовності благовістити мир.
А на 4-й день табору всім дітям та їх супровідникам було розказане Євангеліє. І це те найважливіше, для чого ми їх всіх зібрали у таборі. Дуже хочеться вірити, що все «почуте» цими дітьми, зможе змінити їх життя.
Крім нових дітей і того, з якою радістю вони спілкувалися з нами, у таборі було ще одне, по-справжньому Боже чудо. Більшою частиною служителів на цій зміні була молодь, яка ще нещодавно сама приїздила віжпочивати до Балико-Щученки. Тепер вони трохи підросли і приїхали сюди вже послужити. У цьому видно великий і дуже важливий плід для Царства Божого. Можливо і діти, які цього року були в нас вперше, за пару років будуть проводити табори для інших дітей.
Наташа – вожата.
Юра – ляльковий гурток.
Діма – програмний відділ.
Микита – кухня.
Маша – фотограф і оператор.
Таліна – вожата.
Руслан – спортінструктор.
Дарина – вожата.
Олена – програмний відділ.
Попереду на нас чекають ще дві зміни табору. Це понад 120 дітей з усієї України, багато годин підготовки, побудови декорацій, близько 100 приготувань їжі, служіння більше як 20-ти вожатих та їх помічників, проведення понад 20 годин гуртків, 12 біблійних уроків та вечірніх програм, безліч пісень прославлення і, звісно ж, незліченна кількість молитов. Підтримайте і ви нас молитовно у цьому служінні.
Христина Монастирська.