Під час проведення святкових програм у школах, буває, зустрічаємо настороженість з боку керівництва. І це не дивно. Але я розповім про школу в с. Вікнине.
Все в цьому селі почалось зі служіння однієї люблячої Бога жінки. Вона запропонувала проводити уроки християнської етики в місцевій школі. Директор дозволив і навіть виділив окремий клас. Місцева церква зробила там ремонт, і так зернятка Божого Слова почали сіятися в школі.
З часом, діти почали приймати участь у Всеукраїнській олімпіаді «Юних знавців Біблії» в м. Черкаси та м. Острог.
Коли ми під’їхали до цієї школи, чоловік у темному костюмі зустрів нас, показав, куди саме нам під‘їхати, допоміг припаркуватися. Вже потім ми зрозуміли, що це був директор школи!

Протягом всього нашого перебування в школі він піклувався про нас у будь-яких питаннях! І організаційних, і в тому, як підняти апаратуру, декорації, костюми на другий поверх. А після вистави, в учительській, за чаєм з бутербродами розповідав про туристичні походи зі школярами!
Мені здається, що в цю школу діти з радістю приходять! Там панує взаємоповага, прийняття, щирість.

Наша святкова програма пройшла легко і невимушено. Ми прощалися, як найкращі друзі, і сподіваємось, що Божа праця в цьому місці ще не закінчена. Коли вже повернулися до місії, Василь Іванович (саме так звуть директора школи), написав нашому директору дуже доброго щирого листа, у якому запросив відвідати їхню школу ще раз.

Моліться за директора Василя Івановича, щоб його душа була спасенна, і щоб Господь ще більше прославився в с. Вікнине.
В іншому населеному пункті з нами сталася непередбачувана ситуація, коли приїхавши о 9:00 до школи виявилось, що вистава відміняється через непорозуміння, що сталося з директором школи і місцевими місіонерами.
Ми принесли свої переживання до Бога в молитві і подякували Йому за те, що все знаходиться під Його контролем. І наш Господь в той же день показав, для чого була потрібна ця ситуація! Керівництво школи наступного населеного пункту, де ми мали провести різдвяний захід, дізнавшись про те, що ми звільнилися раніше запланованого часу, перенесли виставу на більш ранішній час. Завдяки цьому ми, після закінчення вистави, приїхали у наступне місце – м. Черкаси ще засвітла.
Дорогою нам повідомили, що є можливість провести незаплановану програму у притулку для дітей-сиріт і дітей з сімей, які потрапили в скрутні життєві обставини.

Настільки вдячних глядачів, як ці дітки, яким так не вистачає любові і піклування рідних, ми ще не зустрічали! Нас не хотіли відпускати, а ми не хотіли їхати звідти!


Я вважаю, що це справжнє диво, – бачити дорослих людей, у яких серце дивним чином не зачерствіло. Служити дітям, яким так потрібна твоя любов і увага.
З восьми запланованих виступів цього тижня, шість пройшли в місцях, де ми ще жодного разу до цього не були. Дуже приємно знайомитися з новими людьми, знаходити партнерів для служіння!
Біля тисячі дітей і до двохсот дорослих під час цієї тижневої подорожі почули Євангеліє!
Ми славимо Господа за Його охорону, благодать і керівництво.
Служіть на тому місці, де Господь вас поставив, і Його чудесами буде сповнене ваше життя!

Микола Затолюк