Дякую Господу за вашу працю, таку велику й потрібну. Я отримую щороку ваші журнали, читаю сама, а потім даю іншим, також везу в церкву м. Суми, де я являюсь членом церкви, і це за 53 км.
Мені 68 років, але поки ще за можливістю працюю для Господа, і особливо молюся. У селі, де я живу, всі старенькі пішли у вічність, залишилася я одна. Багато проповідую людям, але немає щирого покаяння. Я дуже прошу вас, моліться за наше село Господу. Село Товста велике, і так хочеться, аби була Церква. Господь чує молитви дітей Своїх, але мене поки не почув.
Дякую Господу, що в мене є друзі й у редакції журналу «Вера и Жизнь». На першій сторінці одразу зустрічаюся з Вальдемаром Цорном, який готує серце для теми, що червоною ниткою проходить по всьому журналу. Ви – мої рідні, з якими ми побачимося біля ніг Христа!
Нехай Господь рясно благословить вас і ваші сім’ї.
Ваша сестра в Господі, Надія.