Добрий день, шановна редакціє журналу «Стежинка»!
У наш час дуже незвично писати «паперові» письма… але, коли пишу, згадую свої шкільні роки, час, коли моя однокласниця і подруга Віра, яка регулярно отримувала поштою Ваші журнали (тоді російською «Тропинка»), а я також регулярно брала у Віри ці журнали почитати. Іноді, двічі один і той самий номер, коли було так довго чекати на новий випуск! Але, час тягнеться довго лише в дитинстві. А у дорослому житті просто тікає. Минуло багато років, й ось я сиджу у вітальні, ліворуч від мене мій 5-літній син Саша, а праворуч 2-річна доця Злата. Ми розглядаємо «Стежинку», читаємо статті, вірші, оповідання, а в глибині души, завжди у такі хвилини, я дякую Господу за все, за моїх двох діток (які, я точно знаю – найщедріший подарунок Бога), за те, що за вікном нам світить сонце, що ми п’ємо чай, читаємо добрий і просто чудовий дитячий журнал, за те, що ми є на цій землі, завдяки Його добрій волі!