Пропонуємо Вашій увазі сценарій лялькової вистави.
Ви можете скористатися фонограмою, що додається.

По оповіданню Чарльза Тейзвела “Малюк”
Герої п’еси:
Падре – священик- місіонер, що іде з одного містечка в інше.
Діти – хлопчик Давид і дівчинка Софія, що привозять Вертеп.
Народ на базарі: крамар, військовий,жебрак,пихатий аристократ,засмаглий селянин (сором’язливий).
Це люди – актори.
Ляльки:
Хазяїн віслюка – Злий і байдужий. Любить гроші.
Віслюк – Малюк (Старий, неохайний, кульгавий)
Хлопчик – на ім’я Амаль. Син хазяїна. Любить свого друга Малюка.
Торговець – Вміє все продати. Хитрий.
Йосип – Бідно одягнений. Добрий.
Марія – Дружина Йосипа. Ласкава, дбайлива, любляча.

Дія перша
Слова автора.(Вставка)
Чутно як скрипить візочок і стукіт маленьких копит віслюка. З цих звуків народжується музика.
На сцену виходить Падре у нього в руках посох і торба. Він співає пісню про дорогу.
Падре: Незабаром на небі з’явиться перша зірка. А це значить, що до нас завітає велике свято! Свято Різдва!
Вже у котре я буду розповідати дітям і дорослим про народження Спасителя усіх людей. Ми будемо співати святкових пісень і обов’язково прикрасимо Вертеп. Прислухайтесь. Чуєте? Лише від копит маленького віслюка, коли той іде кам’янистою дорогою, можна почути такий звук. Це майже музика. Так, вона дуже схожа на мелодію, яку я почув із дзвіниці великого собору.
На сцену виходять дітки. Вони ведуть маленького віслюка, який везе маленького возика.(Звучить музика)
Падре: Вітаю вас дітки! Ви привезли вертеп?
Давид: Так отче. Але ми могли приїхати на багато раніше як би не впертість і лінь цього віслюка!/Віслюк кричить/
Софія: Віслюче і ти ще називаєш себе віслюком?
Падре: Гарна тварина з міцними ніжками, з розкішним і послужливим хвостиком, щоб відганяти мух, та з двома прекрасними вухами, що стирчать попереду., аби вказувати дорогу.
Давид:І який зиск ми маємо від усього цього добра, яким нагородив його Господь?
2.
Падре: Та що він вам поганого зробив?
Софія: Нічого!Анічогісінько! Цей лінивий віслюк зовсім нічого робити не бажає!
Давид: Подивіться! Такий упертий, що не можна здвинути з місця!
Дітки починають штовхати і тягнути віслюка.
Падре: Заспокойтесь! Як нас вчить Святе Письмо? Тільки ласкою і Любов’ю можна переконати усе творіння.
Давид: Ми хвилюємося, тому що скоро Свято, та хіба віслюка це хвилює?
Софія: Анітрохи!
Падре: Та годі вам! Цей віслючок ні чим не відрізняється від решти віслюків.
Софія: Але чому? Серед усіх тварин, віслюк має бути таким упертим?
Падре: Упертим? Ні…Дітки! Віслюки не вперті!
Давид: Але Отче! Знаєте як ми утомилися, поки умовили цього віслюка прийти до вас? Ми і тягнули. І штовхали. І навіть лякали палицею!
Падре: А води ви віслюку не здогадалися дати?
Падре показує відро з водою і віслючок сам підходить до нього. Гладить віслюка.
Падре: Так я знаю! Знаю! Всі кажуть, що віслюки вперті! Люди лають їх та лупцюють різками по спині! Називають лінивими та тупими. А все тому, що вони не знать усієї правди про ціх тварин.
Віслючок кричить.
Давид: Якої правди Отче?
Падре: А правда у тому діти, що маленькі віслюки були обрані, щоб послужити самому Богу.
Чутно ледь-ледь музику. Згодом її становиться чутно більше.
Софія: Ви розкажете нам Отче? .
Падре: Добре. Слухайте…Колись давно і дуже далеко. У країні Юдеї жив хлопчик на ім’я Амаль.І у нього був друг – маленький віслючок Малюк.
Діти сідають перед ширмою. Затемнення. Дія друга.
Чутно як звучить мелодія, тої країни, проходить дія. Чутно голоси по гонщиків скота. Мукань корів, іржання коней, крик віслюка. Чути вдари плітки.
Виходить Хазяїн. Він гонить пліткою віслюка.
Хазяїн: Скоріше! Йди жвавіше старий віслюче! Тільки гроші на вітер!(Чутно удар пліткою. Віслюк кричить.)
Старезний, кульгавий! Я виб’ю з тебе лінь і впертість! А ну скоріше вези дрова! Бо скажу щоб тебе відвели на шкуродерню! (Знову б’є віслюка. Віслючок кричить.)
Виходить син хазяїна.
3.
Хлопчик: Не треба тато! Не треба бити Малюка! Йому тяжко нести!
Хазяїн: Чому ні? Навіть, коли він несе в двічі менше дров ніж інші віслюки, його старечі копита тремтять! А баки ходором ходять!
Хлопчик: Як би ми краще його годували та напували, він був би на багато сильнішим!
Хазяїн: Ще чого не хватало! Цей віслюк не заслуговує і того сіна, що я йому даю! Він вже ні на що не здатний. Одного дня він просто впаде мертвий десь серед пагорбів. Не віслюк, а суцільний збиток! Краще тепер отримати за нього монету! Усе я вирішив! Ти Амале, підеш з Малюком у місто і віддаси його у…(Хазяїн замешкався роздумуючи: як сказати) лавку де…приймають таких як він.
Хлопчик: Що це за лавка?
Хазяїн: Тобі цього знати не обов’язково! Іди і збирайся!
Хазяїн уходить. Починає звучати мелодія кричить віслюк.
Хлопчик: Я щось вигадаю Малюк!Ти мій найкращий друг! І я тебе нікому не дам скривдити!
Хлопчик: Ти станеш найгарнішим віслюком на світі! І я знайду тобі найдобрішого господаря! Він заплатить за тебе лише одну срібну монету. Тоді…я зможу віддати цю монету батьку! Добре я вигадав Малюче – друже мій ?(Віслюк кричить) Йдемо Малюк до річки!
Падре з дітками співають. ( Про вірного друга. Що як що ти йдеш не один, а з тобою вірний друг, можна нічого не боятися)
Падре: На ранок хлопчик з Малюком відправилися у місто.
Дія третя. На базарі.
Ми бачимо як дітки перед ширмою переодягаються у різних героїв. Хто стає крамарем. Хто військовим.
Хто обірваний жебрак. Пихатий аристократ. Сором’язливий селянин. Виходить Торговець.
(На ширмі)Торговець співає пісню.(Що все можна продати. На усяку покупку знайдеться покупець.)
На верхній ширмі ми бачимо гарних коней.
Торговець:За які досягнення мені дісталася ця пречудова тварина мої друзі? Кобила нащадок славних предків! Самі принцеси їздили на ній верхи! Ви подивіться сильні копита! Справжнісінький вітер! (Кричить)Покупаємо! Хто запропонує більшу ціну?
Ті що сидять перед ширмою кожен по черзі піднімає руку.
Крамар: П’ятдесят!
Торговець: Хто запросить більш?Хіба можна дозволити, щоб таку чудову тварину було продано за безцінь? Чи запропонує хто не будь п’ятдесят п’ять?
Аристократ: П’ятдесят п’ять !
/По верхній ширмі проходить хлопчик і Малюк/
Торговець: Дякую! Ви справжній друг! А тепер, чи можу я почути шістдесят? Шістдесят - буде, музикою для моїх вух! Ну ж бо! Вивертайте свої гаманці! Хто має шістдесят срібних монет?
4.
Селянин: Шістдесят!
Торговець: Шістдесят! Хто більше?
(Усі сміються!)Виходить на нижній ширмі хлопчик з віслюком.
Хлопчик: Я! Ось віслюк! Хто хоче придбати таку прекрасну тварину?Лише одна срібна монета!
(Усі люди сміються)
Воїн: Що це за обдерта вівця?
Жебрак: Місце цього віслюка на шкуродерні!!!!!!!!
Крамар: Я б за таку тварину і ломаного гроша не дав!
/Усі сміються/
Торговець: Що тобі потрібно?
Хлопчик: /Починає плакати/Вибачте пане,будь ласка, чи не хотіли б ви придбати віслюка?
/Люди ще більше сміються/Лише одна срібна монета!
Він сильний і дуже старанний! А ціна просто смішна!Лише одна срібна монета!
/Усі сміються/
Торговець: Ні мені не потрібен віслюк!
/Відходить від хлопчика/
Торговець: Так от шістдесят срібних монет - раз! Шістдесят срібних монет – два! Шістдесят срібних монет – три! Продано! А тепер, хто наступний пропонує свою тварину на продаж?
/Виходить хлопчик/
Хлопчик: Я! Будь ласка пане!Ось цей віслюк на продаж!
Торговець: Що? Знову ти?Йди геть! Хлопче!!!
Хлопчик: Але це дуже гарний віслюк!
/Усі сміються/
Селянин: Старезний дідуган!
Хлопчик: Він зовсім не такий старий, як виглядає!
Аристократ: Дивіться у нього одне вухо неначе одірване!
Хлопчик: Це не так! У Малюка вухо висить, бо його часто тягали за вуха!!На помість віслюк дуже сильний і їсть трішки!
/Усі сміються/
Торговець: Хлопче! Це кінний ринок!
5.
Хлопчик: Але, будь ласка прошу вас! Він мій друг!
Торговець; Гаразд! Панове!Я маю для вас чудову пропозицію!Погляньте на цю тварину! Власник запевняє, що це віслюк!
/Усі сміються/
Військовий: Я бачу купу тремтячих кісток!
/Усі сміються/
Селянин: А його хвіст! Хіба це хвіст? Він мені більше схожий на цурпалок від старого віника!
Торговець:Справжній рідкісний музейний експонат друзі!
/Усі сміються/
Жебрак: Запліснявілий від часу!!!!!
Аристократ: І наскрізь трухлявий!
/Усі сміються/
Торговець:Нам не личить насміхатися з цього віслюка. Адже як запевняє його власник, ця стародавня руїна здатна перевозити тільки королівських осіб!
/Усі сміються/
Хлопчик: Не говоріть так! Це не правда! Він може, не такий гарний, як інші тварини, але у Малюка найкраще серце! І він найвідданіший друг!/Хлопчик обняв віслюка і заплакав/
Жебрак: Так він достатньо гарний, щоб бути у стайні короля! І може він одного дня там і опиниться!
/ Усі сміються/
Крамар: А на спину посадити опудало і одіти корону!
Торговець: Гаразд хлопче! Забирай свого безцінного віслюка і йди геть! Ми і тай згаїли на тебе чи мало часу!
/Усі: Йди собі!
Селянин: Тобі дорогу на шкуродерню показати?
/Усі:Геть! Геть! /Чуємо Розіпни! Розіпни його!/
/Затемнення. Висвічують тільки хлопчик і віслючок/
Дія третя:
Падре: Двоє малих і четверо старих стомлених ніг почали свою дорогу в сторону місця розпачу
Хлопчик: Ви не купите віслюка? За одну срібну монету! Панове! Купіть чудового віслюка!/Через силу/Він сильний і… добрий. Його звати Малюк!
/Зупиняється перед вивіскою Шкуродерня/
6.
Хлопчик: Прости мені!Прости мені Малюче . Я більше не знаю, що можна зробити!/Піднімає голову у верх/Господи!Мама вчила мене, щоб не трапилося надіятися на тебе. Допоможи мені прошу!Я не хочу щоб Малюка вбили. Я не знаю що ще можна зробити щоб спасти його./Опускає голову і плаче/Віслючок кричить і тягне хлопчика за плече./Виходить чоловік/
Чоловік:Синку!
Хлопчик: Слухаю вас пане.( Не піднімає голови)
Чоловік: Скажи мені оцей маленький віслюк твій?
Хлопчик:/ не піднімає голови/Так пане!
Чоловік: Мене звуть Йосип, а мою дружину Марія. На нас чекає довга подорож, а моя дружина почувається не зовсім добре. Мені дуже потрібна сильна сумирна тварина, щоб могла обережно повезти дружину верхи. Твій віслюк зможе?
/Хлопчик з радістью і надією підняв голову/
Хлопчик: Так пане! Малюк дуже сильний! Він ніколи не підведе!Ви вірите?
Чоловік/усміхнувся/: Авжеж я вірю!Чи не будеш ти таким люб’язним щоб продати його мені?
Хлопчик: Звичайно, пане! /радісно/ Його ціна – лише одна срібна монета!
/Чоловік погладив віслюка/
Хлопчик: Це забагато?
Чоловік /усміхнувся/: Звичайно ні! Це цілком виправдана ціна за такого чудового віслюка!
Хлопчик: А ще він чудовий друг!
Чоловік: Ти сказав одна срібна монета?
Хлопчик: Так пан! Лише одна срібна монета!
Чоловік/Достає монетку/Як тебе звуть?
Хлопчик: Мене звуть Амаль пане!А мого друга Малюк!
Чоловік: Тримай синку!/віддає гроші \Я обіцяю тобі,що буду твоєму другові добрим господарем./бере за повід/Ходімо Малюче. Нам треба поспішати. Скоро сяде сонце і вартові зачинять міську браму.
Хлопчик: Благаю пане! Дозвольте провести вас за браму?Розумієте, Малюк мій друг.
Чоловік: Звісно! Чому ні? Я гадаю, що тобі хочеться попрощатися з своїм другом. Можеш зробити це, поки я приведу свою дружину. Тільки Малюку треба бути дуже обережним.
Хлопчик: Він буде обережним!
/Чоловік відійшов/Чутно мелодію/
Хлопчик:/обняв віслюка/: Бувай Малюче! Ти маєш бути дуже відданим. В тебе буде затишна стайня і добрий господар. Тебе ніхто більше не буде ображати, бити і тягати за вуха. Навпаки тебе будуть кормити і поїти, а головне любити./Віслюк кричить і махає головою/
7./Виходить чоловік. З ним йде його дружина. Видно що дружина вагітна./
Марія: Йосип! Який чудовий віслючок!
Хлопчик: Вітаю вас! Мене звуть Амаль, а це -Малюк! І він мій друг!
Марія: Дуже приємно Амалю! Дякую тобі за Малюка. У тебе чудовий друг! Дивись Йосип який у Малюка покірний погляд.
Йосип: Треба буде з згодом зробити маленьке сідельце, щоб йому ніхто не міг натерти спину.
/Віслючок кричить і на згоду качає головою/
Марія: Коли зупинимося на ночівлю, дамо Малюку поїсти і попити. Дякую тобі Амалю.
/Малюк підіймає голову і увесь стає більш гарнішим/
Хлопчик: Дивіться Малюк немов весь світиться від радості! Навіть став молодшим! Ви йому подобаєтесь.
Марія: Це найкращій віслючок якого я колись бачила!
/Віслючок кричить/
Йосип: Гаразд сину нам треба вирушати до Віфлеєма. Дорога довга.
/Звучить музика/ Йосип і Марія ведуть Малюка.
/Коли вони проходять по верхній ширмі Торговець кричить їм
Торговець: Дивіться який благородний віслюк! Як він чинно і упевнено везе наїздника!
Крамар: Я б заплатив за цього віслюка сто срібних монет.
Аристократ: В ньому почувається сила і міць.
Торговець: Він ступає так немов везе самого царя!
/Усі згодні: Так! Самого царя!/
Хлопчик: Ти чуєш Малюк? Тебе не можна впізнати! З кульгавого старого віслюка ти перетворився у молодого красеня. Це може зробити тільки любов. Бувай Малюк! Будь лагідним до своїх господарів! Вези обережно і старанно! Піклуйся про них до самого Віфлеєму! Не давай нікому скривдити! Прощавай!
Гасне світло./ Звучить мелодія/
Падре: Так маленькому віслюку було довірено везти самого Царя світу.
Давид: Як?
Падре: Дуже просто. /Ставить фігурки у вертепі/ У Віфлеємі у стайні, Марія народить нашого Спасителя.
Софія: Ісуса Христа!
Падре: Так! Серед тварин, що перебували у стайні знаходився і Малюк. Він мав бачити як народився Цар. Цар людей! Цар століть. Цар життя. Цар , що згодом переможе саму смерть!
Давид: Невже?

8.
Падре: Так, так. Старечі втомлені очі Малюка бачили мудреців і пастухів, які прийшли віддати шану його Маленькому Господареві. Його слабкі старі вуха чули голоси ангелів, що раділи та співали:
“Не лякайтесь, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде всім людям: Бо сьогодні народився вам в місті Давидовім Спаситель, Котрий є Христос Господь.”(Луки 2-10,11)
Падре: Кожного разу, коли ми розповідаємо людям про свято Різдва, маленький віслючок Малюк, везе до наших осель найбільший скарб у світі – Любов! І коли ми приймаємо цю Любов, в наших серцях, як у Віфлеємі, народжується маленький Ісус. Наш Господь! Тоді в нашім серці не має більше місця гріху і розпачу! На помість в ньому живуть : вдячність, милосердя, любов, надія і віра. Віра в те, що Ісус Христос,наш Спаситель, ніколи не покине нас!
Звучить музика.
Усі: Христос рождається! Славімо Його!
Усі співають пісню.
/Уходять з віслюком/