Повість-свідоцтво христяинського поета і письменника Миколи Водневського "Под покровом Всевышнего", як і всю його літературну творчість, відрізняють правдивість, задушевність, образність і тонкий художній смак.
У цій повісті Водневський описує своє босоноге, голодне дитинство, засмучене сирітством; юність, обпалену війною. І через усі ці біди, горе і негаразди він пройшов під покровом Всевишнього, Якого любив, Якому довіряв і Якому був вірний. Виріс він у російській глибинці, де в атеїстичні роки віру в Христа берегли у глибині серця. Його мати вчила: "Синку, молися Богу". Цій пораді він був вірний усі дні свого життя. Перед своєю смертю вона сказала сину: "Я вимолила тебе у Бога". І це він відчував у найстрашніші хвилини життя. Усі його свідоцтва показують на Христа - єдину надію людини і в земному житті, і в вічності.