Вирушили ми веселою та великою компанією – адже ми запланували лялькові вистави для дітей із вадами зору (Світловодська школа-інтернат) і для вихованців ліцею «Сокіл» (Кіровоград), а також велике свято журналу «Стежинка» у Кіровоградській філармонії для всіх бажаючих!
Своїми враженнями діляться керівники служіння лялькового театру, театральної студії «Стежинка» та книжкового служіння.

Ірина Полухіна, керівник лялькового театру:
«Усі наші сподівання марні без Господнього благословення. Тому перед усіма виступами ми молимося. На початку просимо у Господа захисту у дорозі, а також, щоб Господь запалив вогонь любові у серцях дорослих і дітей, які дивитимуться і слухатимуть нашу виставу.
Перша зустріч відбулася у школі-інтернаті для дітей із вадами зору міста Світловодськ.
І ми побачили відповідь на наші молитви у великій різниці настроїв дітей і дорослих, що панували до початку вистави і після. З великою цікавістю, а дехто і з настороженістю чекав на виступ, та наприкінці очі всіх присутніх уже випромінювали непідробну радість. Ми стали з вихованцями та їхніми вихователями справжніми друзями! А з подарунками, які діточки отримали після вистави, вони понесли додому часточку Господньої любові.
Наступна зустріч відбулася у Кіровоградському ліцеї «Сокіл». Вихованці цього ліцею здобувають навики для воєнних професій.
Та суворість і витримка, що виховуються в них для майбутнього, аж ніяк не заважали веселому настрою під час перегляду лялькової вистави.
Як на початку, так і в кінці наших виступів, ми дякували Господу за можливість через лялькову виставу розповісти дітям і дорослим про Справжнього Друга – Ісуса Христа!»

Людмила Максименко, театр «Стежинка»:
«Вузенькою стежинкою піду назустріч Господу» - співає наша Стежинка, і запрошує глядачів на свято журналу «Стежинка».
Так почалася вистава «Лист із Небес» у Кіровограді на сцені міської філармонії… Листоноша приніс листи від «Стежинки» юним кіровоградцям. Вони отримали їх просто на сцені.
Саме Кіровоград став містом, де відбувся ювілейний, десятий!, показ вистави «Лист із Небес» за цей 2015 рік! Діти Макарова, Києва, Новомосковська, Черкас та інших міст отримали особисті листи з Небес – звістку про нашого Спасителя!
Так, жителька м. Черкаси Ганна Коробенко після проведеного в її місті свята «Стежинки» написала нам до редакції листа: «Вистава «Лист із Небес» не залишила байдужими ані дорослих, ані дітей у залі. Я разом із моєю 5-річною!!! онучкою та її подружкою не могли стримати сліз – так торкалося наших сердець те, що відбувалося на сцені! Це свідчить про те, що праця ваша не марна! Що Господь веде вас і благословляє!»
Ми сподіваємося, що глядачів у Кіровограді так само зворушило дійство на сцені. Не лише для глядачів, але й для акторів це була особливо хвилююча подія, адже для 7-ми виконавців це була їхня нова роль у цій виставі! Серед них – п’ятирічний Матвій Мерецький, який зіграв одного з головних героїв.
Вперше дебютували у виставі дівчатка Амелі Гайшук і Майя Фролова.
Хвилювання позаду, адже Господь благословив нас і вистава пройшла без жодного ускладнення… Тож, по милості Божій, ми маємо бажання показати її дітям і дорослим у місті Полтаві… Там на нас уже чекають… Отже, до наступної зустрічі, але вже в новому 2016 році!!!»

Олександр Напреєнко, керівник книжкового служіння і служіння незрячим:
«Хочу поділитися декількома думками, які виникли у мене під час відвідання шкіл-інтернатів для незрячих дітей у Світловодську й для дітей з проблемних родин і дітей-сиріт у Кіровограді. Зазвичай, коли я готуюсь до наших поїздок, я намагаюся зрозуміти й уявити собі аудиторію - дітей і дорослих, для яких ми готуємо наші заходи, подарунки, книги, журнали.
І щоразу, як приїзжаю на місце, я зустрічаю непередбачуване розмаїття людських облич, характерів і доль… Дорослих і дітей, хлопчиків і дівчаток, здорових і не дуже, веселих і сумних, сором’язливих і сміливих, відлюдних і відкритих. Тих, хто не бачить, чи не чує, чи не може ходити, чи не здатний навчатися і розуміти, чи виріс без родини і батьків. І задаюсь питанням: «Чи може Бог через таку коротку і спонтанну зустріч із цими людьми, використовуючи нас, відкрити їм Себе?» Слава Богу, я відповідь знаходжу в Євангеліях – наш Господь Ісус Христос мав такі самі «непередбачувані» зустрічі, з такими ж різними людьми, і ці зустрічі назавжди змінювали людей та їхні долі.
Хочу подякувати Богу за те, що Він дає мені побачити непідробну радість дітей, які дивляться чи слухають виставу лялькового театру, чи захоплено розглядають малюнки в журналі «Стежинка».
Згадую слова Христа «станете як ті діти» і «не бороніть дітям приходити до Мене». Вірю, що Христос не залишає цих дітей і сьогодні. Це надихає мене, коли я передаю їм у подарунок книги, журнали, диски, а потім молюся, щоб Бог дав їм бажання читати і слухати у визначений Ним час. Я знаю, що цей час обов’язково настане, й Ісус Христос знайде шлях до серця кожної людини і постукає в нього. Дякую Богу, що Він дарує мені бути свідком Його праці, що спасає. Моліться разом із нами про тих, кому ми служимо».