Пропонуємо Вашій увазі сценарій Різдвяної лялькової вистави. Також, Ви можете скористатися фонограмою, що додається.

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Дідусь Ульф (живе у притулку для літніх людей. Після смерті дружини зостався один.)
Хлопчик Йоган (10 років. Живе з мамою. Тато на війні. Найбільша мрія – зустріти Різдво разом з татом.)
Мама Йогана – з’являється епізодично. (Дуже чекає чоловіка. Мріє потанцювати з ним на Різдво.)
Бабуся Тора – сусідка дідуся Ульфа у притулку. Добра і турботлива. Піклується про інших. Як добрий ангел.
Пані Тильда – вчителька Йогана
Жителі притулку, де проживає дідусь Ульф - кількість має бути не менше 5 людей.

На сцені декорації розділені ніби на дві кімнати.
Ліворуч - кімната хлопчика, де видно на стіні фотографія його батьків.
Праворуч - кімната у притулку для стареньких, де бачимо на стіні фотографію жінки.
Біля обох фотографій висить хрест.
По центру ці кімнати розділяє шафа для одягу, де з одного боку висить костюм татка хлопчика, а знизу стоять його черевики. З іншого боку висить жіноча сукня, а знизу стоять жіночі черевики.
Автор:
Світ, в якому хтось тебе чекає
Білим снігом тихо засипає.
Народився Бог — Один на всіх,
І на захід, і на схід.
Як любов, яка лікує рани,
Бог дарує мир нам довгожданий,
Зігріває світлом доброти.
В ньому МИ : і я, і ти!

Початок вистави. Починає звучати мелодія («Щедрий вечір»)
Виходить актор (Йоган): Раніше про Різдво я знав лише з книжок та кінофільмів, ніколи не підозрюючи, що сам удостоюсь стати маленьким учасником такого великого таїнства, як Різдво для Двох! На все життя мені запам’ятався той день з моїм дідусем і тиха його сповідь нашому Творцю Всесвіту: «Господи, я – Твій…» (Співає)
(Чути Звуки міста)
На верхній ширмі проходять дітки — вони співають колядки. (Маленькі лялечки). Один хлопчик затримується. Він дивиться у небо на зорі. Це Йоган Старк.
(Музика починає звучати голосніше) Зоряне небо. (Затемнення.)
На передній ширмі стоїть Йоган і дивиться у небо.
Йоган: Господи! Батько каже, що якщо у людини дуже важливе прохання, то їй треба звертатися до найвищого керівництва. Тому я звертаюся до Тебе. Прошу Тебе, Боже, хай мій тато вернеться з війни додому на Різдво! Навіть якщо у мене ніколи не буде собаки! Господи, прошу тебе! (Виходить)
На верхній ширмі видно декорації літнього театру. Починає звучати музика. Ми бачимо як танцює пара (чоловік і жінка).
Їх танець перериває звук будильника. Гасне світло. Музика продовжується, але тихіше. На нижній ширмі прокидаються двоє – дідусь праворуч і хлопчик ліворуч.
Першим прокидається дідусь Ульф. Він нікуди не квапиться. Дивиться на будильник. Підіймається. Приймає ліки.
Другим прокидається Йоган. Чути голос мами: „Йоган, вставай, запізнишся до школи.”
Хлопчик сповзає з ліжка. Починає збиратися до школи.
Дії проходять одночасно. Схоже на танок. Тільки, якщо у дідуся усе повільно, то у хлопчика — усе навколо літає.
Одночасно обидва зупиняються біля фотографій.
(Мелодія)
Дідусь: Не дивися на мене так, Кларо, бо я, мабуть, зараз схожий на чупирадло… ( Бухикає)
(Мелодія)
Йоган: Доброго ранку, батьку! Маю надію, що ця ніч не була дуже холодною і ви мали змогу відпочити?
(Мелодія)
Дідусь: Сьогодні уві сні ти знову умовляла мене одягти капелюх…Дарма! Я ще відтоді, як ти мені його подарувала, знав, що ніколи не одягну його…Але тепер…Якби ти мені тільки сказала…(одягає капелюх)
(Мелодія)
Йоган: А знаєш, татку, скоро Різдво?! І ми у школі готуємо для батьків святковий концерт! На концерті я маю підготувати Різдвяну пісню. Та я вигадав пісню не проспівати, а просвистати. Але поки у мене нічого не виходить. Якби ти був поруч, то обов’язково допоміг би мені… Приїжджай, татку!
(Мелодія)
Дідусь: Ти не хвилюйся, Кларо! Костюм і сорочку мені випрали, усе чисте, як ти полюбляєш. Що? Ліки? Приймаю! Не віриш? Спитай у пані Тори.
(За дверима чутно голос пані Тори)
Пані Тора: Пане Ульфе! Ви не забули випити ліки від серця?
(Мелодія)
Йоган: Сьогодні у нас останній урок перед канікулами! Ми будемо писати оповідання на тему «Про що я мрію». Про що я мрію? Про шоколадку для мами і про…собаку! Але найбільше за усе я мрію, щоб ти повернувся! Саме найкраще на Різдво! Уяви — ти, я і мама! Було б чудово!
(Чути за дверима голос мами)
Мама: Йогане! Ти запізнишся до школи! З ким ти там розмовляєш?
Йоган: З татком!
Мама: Чудово! Скажи, що ми його дуже чекаємо! А ще скажи, що ми молимося за нього. За них усіх!
Йоган: Добре! Бувай татку! Мені вже потрібно бігти до школи!
(Мелодія затихає)
Світло гасне і усі чують як хтось грає на піаніно. («Тиха ніч») Світлом висвічується верхня ширма. Видно як на верхній ширмі вчителька грає на піаніно.
Чути голос вчительки: Чудове зоряне небо! Начебто величезна, темно-синя завіса, вкрита міріадами діамантів, розкинулося воно над землею…
Її перебиває Йоган: Пані Тильдо! Пані Тильдо! Я трохи засмучений.
Пані Тильда: Чим Йоганне? Щось трапилося?
Йоган: Ні! Але може статися неприємність…
Пані Тильда: Йогане, щоб не сталося ніяких неприємностей ти можеш використати туалетну кімнату.
Йоган: Ви мене неправильно зрозуміли . Я хвилююся, якщо зірка впаде на землю, люди, переплутавши її з діамантом, можуть зробити з неї якусь прикрасу!
Пані Тильда: І що з того?
Йоган: Пані Тильдо, так на небі не залишиться жодної зірки!
Пані Тильда: Не треба хвилюватися, Йогане, на небі усього багато!
Йоган: Тоді добре!
(Продовжує грати піаніно)
Пані Тильда: Коли дивишся в темне небо з яскравими зорями мимоволі замислюєшся…і подумки відлітаєш від земної суєти та віддаєшся піднесеним думкам…
Йоган: Пані Тильдо, дозвольте запитати?
Пані Тильда: Про що, Йоганне?
Йоган: Яке пальне буде на вашій ракеті? Бо, щоб відірватися від Землі, треба мати сильний двигун і якісне пальне!
Пані Тильда: У тебе є ще питання, Йогане?
Йоган: Так, пані Тильдо! Які фільми дивляться у Царстві Небесному ангели? І чи можна у Царстві Небесному мати собаку? Бо як що у Царстві Небесному є будинки, то мають бути і подвір’я. А як що є подвір’я, то повинні бути собаки….
Пані Тильда: Що-що? Йогане! Вийди з класу! Ти нам усім заважаєш проводити урок!
Йоган: Пані Тильдо, а як же Різдвяна пісня? Я ж готувався…
Пані Тильда: Ну, давай, послухаємо, що ти підготував.
(Чути, як вчителька грає пісню, а Йоган вчиться свистіти, але у нього нічого не виходить.)
Цей процес перериває різкий свист. На нижній ширмі ми бачимо дідуся (У возику для інвалідів), який, ховаючись за парканом, свистить. Чутно голоси: «Хулігани!», «Заважають навчанню!»
На нижній ширмі з’являється Йоган.
Йоган: Як це у вас виходить?
(Дідусь падає з возика)
Йоган: Вибачте! Я не хотів вас налякати!
Дідусь: Йой синку, ти справді знаєш, як підбадьорити людину, коли їй найбільше потрібна підтримка! Я так злякався, що моє серце зойкнуло і побігло світ за очі!
Йоган: Вибачте, дідусю. Ви не забилися?
Дідусь: Пусте! Незначні воєнні травми!
(Піднімається)
Чий ти онук? Бо у нашому притулку живуть лише старі баби і дідугани.
Йоган: Якщо ви не проти – ваш!
(Дідусь зупиняється і пильно дивиться на Йогана.)
Дідусь: Хіба ти мій онук? (Міркує) У мене немає ані цукерок, ані морозива, та і грошей не багато. Що тобі потрібно, шкет?
Йоган: Навчіть мене, будь-ласка, свистіти!
Дідусь: І сила перед розумом никне!
Йоган: Будь ласка!
Дідусь: І не проси! Кого ти перед собою бачиш? Ти перед собою бачиш – літню поважну людину! І вже зовсім ні в які ворота не лізе просити мене про такі пустощі! Чи в тебе батька немає? Хай він вчить! Ні, повна резигнація!
Йоган: Я бачу пане: і літнього дідуся, і поважну людину…Та, так як ви, ніхто не вміє свистіти у цьому місті! Навіть мій тато!
Дідусь: Дарма що малий, а й старого навчить! Гаразд йди за мною. Як тебе звуть? І скільки тобі років?
Йоган: Мене звуть Йоган. Мені десять років.
Дідусь: Так от, Йогане, до того, як ти тут з’явився, мені було дуже самотньо.
(Дідусь звертається до усіх навкруги)
Дідусь: Шановне панство! Це мій онук і його звати Йоган! І йому цілих десять років!
Починає звучати музика.
(З різних боків виходять дідусі і бабусі)
(Чути голоси: « Ти ба, звідки він його взяв?», «Дивіться! Як вони схожі!»,» Не може бути!», «Пощастило пану Ульфу»)
Виходить пані Тора: А ви схожі!
Дідусь співає: Який дуб – такий тин!
Яка гребля – такий млин!
Який батько – такий син!
Йоган: Я теж, як і дідусь, люблю свистіти! (Пробує, але у нього нічого не виходить) Дідусь обіцяв навчити.
Пані Тора: Це добре, що ви знайшли один одного! І я впевнена, що це Господь привів тебе, Йогане, до нашого притулку. Ти своєму дідусю дуже потрібен. Особливо зараз, коли він залишився один.
Йоган: Я це розумію. Ми з мамою теж залишилися одні.
Пані Тора: Де ж твій батько?
Йоган: Татко на війні. Але він обіцяв на Різдво приїхати, коли йому дозволить командир.
Усі починають співчувати Йогану. («Бідний хлопчик», «На тобі цукерочку», «Може його батька вже і немає в живих»)
Свист.
Дідусь: Бережись козла ззаду, коня — спереду, а лихих людей — з усіх боків! Дайте йому спокій! Шкет, ти хто? Бо це притулок для літніх людей. Чий ти онук?
Йоган: Я твій онук, дідусю, і ти обіцяв мене навчити свистіти!
Дідусь: Вибач. Я останнім часом став трохи забувати…
Йоган: Усе добре. Я не ображаюся!
Дідусь: Я вже думав, що ти мені наснився, Шкет! Вибач, Йогане. Розумієш… крім цих фотографій та ще деяких речей, у мене нікого і нічого не залишилося. Я зовсім один.
Йоган: Мій татко казав, що людина ніколи не зостається одна.
Дідусь: Аргументуй!
Йоган: Татко каже, що у кожної людини за спиною завжди стоїть Бог. Тільки треба обернутися.
(Дідусь обертається)
Дідусь: Млин меле – мука буде. Язик меле – біда буде. Вибач, Йогане, але я нікого не бачу. А, ні, — бачу мого онука! Дійсно, я вже не один і ми разом підемо їсти морозиво!
(Музика зі свистом)

Дія третя « Ніколи не забувай»

(Світлом світить сонечко і бігають промінці.)
Дідусь і Йоган гуляють.
Дідусь: Йогане! Що це за світло сліпить в очі?
Йоган: Дідусю, це сонце!
Дідусь: Я майже забув, що це таке…
Йоган: Ви про що?
Дідусь: Чуєш, як співають пташки?
Йоган: Так!
Дідусь: Чуєш, як усе пахне?
Йоган: Атож! Це запах хвої та живиці з різдвяних ялинок!
Дідусь: Ніколи цього не забувай!
(Дідусь свистить мелодію)
(Йоган теж пробує, але у нього не виходить)
Йоган: Боюся що у мене нічого не вийде.
Дідусь: Неодмінно вийде! Аби щось вийшло треба просто весь час пробувати!
(Співають пісню)
Дідусь співає: Який дуб —
Йоган: такий тин!
Дідусь: Яка гребля —
Йоган: такий млин!
Дідусь і Йоган: Який батько — такий син!

Дідусь: Тут так чудово, немов на небі!
Йоган: Ні, дідусю! У Біблії написано, що на небі краще!
Дідусь зупиняється: Не копай іншому яму, бо сам впадеш. Я маю таку надію, Йогане, бо тепер усі мої рідні живуть на небі.
Йоган: Вибачте, дідусю.
Дідусь: Щось я стомився. Іди додому… і передай оце твоїй мамі. (Віддає шоколадку). Це мій подарунок їй на Різдво! Я розумію, як це — зостатися одному.
Йоган: Але ви не одні! У вас є я! І ще Бог!
Дідусь: Так. І Клара так казала!
(Йоган дідуся відвозить у притулок)
Йоган: Дідусю, дозволь мені завтра прийти до тебе?!
Дідусь: Дуже чекатиму! Бувай, шкет!
Йоган: Бувай, дідусю!
(Затемнення)
(Музика. На верхній ширмі танцює жінка. У неї в руках швабра). Звучить пісня «Різдво для двох».
Йоган: Мамо!!!!! Дивись, який будиночок я зробив для маленького Ісуса! Йосипу та Марії там буде затишно, а маленькому Ісусу тепло і Він зможе гратися, коли трішки підросте!
(Жінка з шваброю зникає. Виходить мама Йогана)
Мама: Привіт! Я танцюю, щоб зігрітися, але ні до чого доброго зі шваброю не дотанцюєшся.
Йоган: Не так, як з татком?
Мама: Звісно не так! Розумієш… ми з твоїм татком познайомилися на танцювальному майданчику… А тепер черевики, в яких твій татко танцював, стоять у шафі і тужать за своїм господарем.
Йоган: Ми теж тужимо! І не лише за татковими ногами, а і за цілим татком!
Мама: Якби мені хотілося, щоб він приїхав на Різдво! Бодай на кілька годин…
Йоган: Від любові стільки туги!
Мама: У любові завжди так! Ти маєш бути готовий чимось жертвувати.
Йоган: (Віддає шоколадку мамі) Це тобі подарунок до Різдва!
Мама: Йой, синку, ти справді знаєш, як підбадьорити людину, коли їй найбільше потрібна підтримка!
Йоган: (Зітхає) Саме цього я не знаю. А шоколадку тобі подарував дідусь.
Мама: Чий дідусь?
Йоган: Мій! З притулку для літніх людей. Тільки я не знаю, що подарувати йому на Різдво.
Мама: По-перше запроси дідуся до нас на свято.
Йоган: Це я вже зробив.
Мама: (Щось шукає) А по-друге… ось подаруй йому це!
Йоган: Що це? Це ж твоє улюблене срібне люстерко.
Мама: Найкращий подарунок для найкращого друга! Давай дістанемо ясла для маленького Ісуса. А то нібито День народження без іменинника.
Йоган: Давай! (Дістають ясла) Мамо, а коли Ісус був маленький — теж сумував за татом?
Мама: Авжеж! Він на Землі, був, як ти – дитиною.
Йоган: Йому теж було боляче?
Мама: Так. Особливо, коли його зраджували друзі!
Йоган: Розкажи мені, мамо, про Ісуса!
Мама: Ісус прийшов на землю не тільки для того, щоб познайомитися з людьми. Він прийшов на землю, щоб зробити світ кращим! Ісус виріс і став Учителем. Усі, хто Його знали, казали, що Ісус – незвичайна Людина! І це не дивно, бо Ісус був Сином Божим. Він жив на землі, щоб ми стали схожими на Нього. І лише тоді, ставши на Нього схожими, ми зможемо зробити кращим земне царство, щоб воля Божа була як на небі, (разом Мама і Йоган) так й на землі.
Йоган: Мамо, а пам’ятаєш, як ми з татком співали Різдвяних пісень?
Мама: Так! (Співають)
(Затемнення)
Чути, як співають колядники на верхній ширмі.
(Праворуч видно кімнату дідуся.)

Дія четверта « Розмова з Ісусом»

(На ліжку лежить дідусь. Біля нього сидить пані Тора.)
Заходить Йоган.
Йоган: Вибачте, пані Торо, але ми домовилися зустрітися сьогодні з дідусем, а він не прийшов. З ним усе добре?
Пані Тора: Серце, Йогане. У твого дідуся хворе серце. Зараз йому дали ліки і він спить.
Йоган: Сьогодні Різдво і я приніс дідусю подарунок. Це справжня ялинка! Вона пахне хвоєю і живицею.
Дідусь: Можна понюхати ще раз?
Тора: Що понюхати?
Дідусь: Те, що пахне. Від цього запаху стає радісно на серці. Я зроду не нюхав нічого кращого. Немов лісова галявина, де водночас зацвіли геть усі квіти!
(Свистить)
(Пані Тора підскакує)
Пані Тора: Та що ж це таке? Старий, як малий!
Дідусь: Чия відвага – того перевага!
Йоган: Вибачте, пані Торо, це дідусь жартує.
Пані Тора: Та нічого. Я навіть рада. Я піду, Йогане, а ти слідкуй, щоб дідусь не вставав.
(Виходить)
Дідусь: Привіт! Ти чий онук, шкет? Бо у цьому притулку живуть одні старі діди і баби.
Йоган: Я ваш онук Йоган. Прийшов привітати вас з Різдвом.
Дідусь: Ти здорово виріс, Йогане. Ми мабуть давненько не бачились?
Йоган: Кілька днів, дідусю.
Дідусь: Але це не дуже важливо. Є дещо важливіше.
(Дідусь піднімається)
Йоган: Дідусю, вам не можна вставати!
Дідусь: Де не поклав, там не візьмеш. (Приносить коробку)
Це тобі на Різдво! Бо дідусі мають дарувати своїм онукам подарунки!
Йоган: Що це? ( Витягує повітряного змія) Це мені?
Дідусь: Дивись, Йогане! (Починає тихо звучати мелодія) Колись я зробив цього змія для мого сина, але він виріс і жодного разу не запускав його у небо. Я чекав і …ось дочекався! Дарую тобі! Моєму онукові! Йогане, він твій!
Йоган: Давай разом, дідусю!
Дідусь: Сьогодні не зможу.
Йоган: Тобі зле?
Дідусь: Чому ти так вирішив? Іноді людині треба полежати і поміркувати…Як сьогодні.
Йоган: Я теж люблю полежати і помріяти…
Дідусь: Про що ти мрієш?
Йоган: Раніше, до війни, я мріяв мати свого собаку!
Дідусь: Гарна мрія!
Йоган: А тепер, коли мій татко пішов на війну, найбільше за усе я мрію, щоб він приїхав на Різдво додому! Ми з мамою молимося про це!
Дідусь: Якщо ти дозволиш , я теж буду молитися про це! Хоч я не знаю жодної молитви.
Йоган: Це не складно.
Дідусь: Давай складемо угоду? Я тебе навчу свистіти, а ти мене молитися?
Йоган: Добре! Цього мене навчив батько. Уявіть дідусь, що на цьому порожньому стільці сидить Ісус Христос. Адже він сказав: «Я з вами по всі дні, аж до кінця віку». А потім розповідайте Йому про все, що вас хвилює. І уважно слухайте Його, як ви слухаєте мене зараз.
Дідусь: Так просто? Як з тобою?
Йоган: Як з Другом! Як з Учителем! Як з Батьком!
Дідусь: (Потягнув руки до стільця) Що це? Неначе теплом повіяло. Невже я нарешті зігріюся біля цього вогнища?
Йоган: Тато каже, що безнадія неначе паралізує холодом, а любов — зігріває.
(Звучить мелодія).
Дідусь: Скільки років минуло відтоді, як я покинув дім. В якому, мені здавалося, я мав захист! Тільки зігрітися там чомусь ніяк не міг. Спочатку син пішов на війну. Через місяць прийшов лист. Зник безвісті. Довго чекали і вірили, що вернеться. Влітку, навесні, восени і взимку - ненависний холод, що заповзав у серце. Дружина довго терпіла, молилася. Казала так має бути – треба терпіти. Я не витримав, почав пити. Щоб забути! Хоч на мить, хоч на хвилинку. У Клари було добре, але слабке серце. Ввечері пішла спати, а вранці не прокинулася. Ти знаєш, Господи, про що вона молилася? Бути разом з сином! У мене згасла остання надія. Я усе продав і… тепер я у притулку. Ти ж знаєш, Господи, що дім — це не стіни і меблі! Дім — це твої рідні. Це ті, хто тебе люблять, а ти любиш їх. За багато років безнадії моє серце зігріває любов цього маленького хлопчика – мого онука. Дякую тобі Господи!
Я б ще хотів познайомитися з батьками мого онука. Як їх звати, Йогане?
Йоган: Маму — Марія, а тата — Густав.
Дідусь: Твого батька звати Густав?
Йоган: Так.
Дідусь : Так звали мого сина.
Йоган: Це ім’я мого батька!
Дідусь: Він живий.
Йоган: І він неодмінно повернеться!
Дідусь: Який я щасливий!
Йоган: Які ми щасливі! Дідусю, я приніс тобі подарунок. Коли ти в нього подивишся, то побачиш того, кого я дуже люблю!
Дідусь: Я теж тебе люблю!
(Засинає)
Йоган вкриває дідуся, цілує його і виходить. (Затемнення) Чутно мелодію «Тихая ніч»
(На верхній ширмі ми бачимо, як вчителька грає на піаніно)
Голос вчительки: Як давно це було!.. Десятки століть тому!.. Із року в рік ми згадуємо народження Ісуса Христа. І щоразу Він промовляє до кожного серця «Я вас кохаю!» Це значить — «Ти не вмреш!»
Йоган: Пані Тильдо! А у мене питання… Якою мовою промовляє Ісус? Бо якщо… (Заглушає музика) Різдво для двох.
(Затемнення. У центрі танцюють двоє)
Виходить Йоган. (На передню ширму)
Йоган кричить: Дідусю! Дідусю, ти де? Мій татко вернувся!
Затемнення. Звучить мелодія.
Йоган: Моє ім’я Йоган Старк. Кожного року у день свята Різдва я знову у пам’яті переношусь у той день, щоб не забути. Не забути порожній стілець, на якому сидів Господь і чекав зустрічі з моїм дідусем. Зустрічі ціною у життя. (Гучніше звучить музика)
Світ, в якому хтось тебе чекає,
Білим снігом тихо засипає.
Народився Бог — Один на всіх
І на захід, і на схід.
Як любов, яка лікує рани,
Бог дарує мир нам довгожданий,
Зігріває світлом доброти,
В ньому ми — і я, і ти.
ПРИСПІВ
Мирне небо нашого Різдва,
Засвіти зорю надії,
Хай віднині творяться дива,
Бо любов жива, де ти і я.
Дай мені долоню, я з тобою,
До життя готовий і до бою.
У серцях же народився Бог
На усіх і на двох
ПРИСПІВ
Небо, небо нашого Різдва
ПРИСПІВ
(Звучить передзвін дзвіночків. «Щедрий вечір»).
Автор: Мирне небо нашого Різдва
Засвіти Зорю надії
Хай віднині творяться дива
Бо любов жива, де ти і я
Дай мені долоню, я з тобою
До життя готовий і до бою
У серцях же народився Бог
На усіх! РІЗДВО ДЛЯ ДВОХ!