Радісно спостерігати, як до театру з усіх сторін під’їзжають автобуси, і з них висипають дітлахи, а потім, парами, взявшись за руки, дітлахи йдуть у театр у супроводі вчителів. В очікуванні вистави в залі стоїть галас, адже діти — особлива публіка.
І от вистава починається. Що люблять діти? Веселощі, сміх, жарти, яскраві вогні, різнокольорові кульки. На цьому святі цього було достатньо, тому що вистава була про цирк. І мала назву — «Радость, которая навсегда». Діти люблять цирк, тому що він дарує радість, дає можливість опинитися в казці, де все так яскраво, весело, чудово.
Один із головних героїв, Кирил, навіть захотів утекти з дому разом із цирковими артистами. Адже вдома немає таких веселощів, там — турботи і проблеми. Його сестричка, Соня, дуже хвора, і тому в домі немає радості. Але втеча — це невірне рішення, у цьому переконує Кирила Аніта, дівчинка-гімнастка, з якою він знайомиться після вистави.
Разом із клоуном Кокошею і Стежинкою діти готують маленьку циркову виставу і йдуть до Соні. Для хворої дівчинки це незвичайна радість — цирк сам прийшов до неї в гості! Але все хороше так швидко завершується — цирк скоро від’їзджає, і попереду Соню чекає тільки хвороба.
Кокоша розповідає свою історію — колись і він після травми був прикутий до інвалідного візочка. Життя здавалося безнадійним і безрадісним. І тоді йому до рук трапила Біблія, в якій він знайшов відповіді на свої питання. І Господь подарував йому надію і радість, подарував йому Свою любов.
Стежинка і Кокоша розповіли про любов Божу Соні та Кирилу, і дуже незвичним чином — Стежинка малювала, але не олівцями чи фарбами, а... піском.
Зал заворожено слідкував, як на великому екрані з-під руки Стежинки з’являються риби, птахи, тварини, а потім і люди — Адам і Єва. Стежинка розповідає про створення світу, про гріхопадіння людей, про Ісуса, який прийшов у світ маленьким Хлопчиком, щоб спасти людей від гріха.
Коли діти дізнаються, що Ісус Христос може простити їм гріхи й оселитися в їх серцях, вони звертаються в молитві до Господа. Коли Ісус оселяється в серці, стається справжнє диво – в серці оселяється надія, мир, любов і радість. І це та радість, яка назавжди, адже її джерело — вічний Бог.
В залі були різні діти — галасливі, непоседючі хлопчиськи з молодших класів, діти старші, вчителі і батьки. Були і діти в інвалідних візочках. Що відбувалося в їх серцях, коли вони дивилися виступ акторів театру «Стежинка», коли вони слухали Євангеліє, молитву? Один Господь знає про це. А ми можемо тільки дякувати Господа за те, що Він дозволив нам говорити до цих дітей від Його Святого Імені.
Ми можемо молитися про те, щоб у серцях цих дітей поселилася радість, яка назавжди.