МИЛОСЕРДЯ

«Згинув побожний з землі, і нема поміж людьми правдивого. Вони всі чатують на кров, один одного ловлять у сітку. Наставлені руки на зло, щоб вправно чинити його, начальник жадає дарунків, суддя ж судить за плату, а великий говорить жадання своєї душі, і викривлюють все. Найліпший із них як будяк, найправдивіший гірший від терену…» (Михей, 7:2–4).

Пророк Михей озирнувся навкруги й у відчаї сказав: «Немає добрих, немає милосердних на землі…»
Відтоді минуло дуже багато часу, більше двох тисяч років. Людство багато в чому змінилося. Технічний прогрес, особливо в останньому столітті, обігнав мрії навіть самих сміливих фантастів. Неймовірні винаходи мало не щодня вражають нас…
Але милосердя, доброта, побожність стали ще більшим дефіцитом. Світ дуже збіднів на доброзичливість, теплоту й ласку. Душі людські стали черствими, байдужими до чужих страждань. І дуже часто жорстокість стає нормою у відносинах між людьми, які створені богоподібними, щоб випромінювати доброту й ласку навкруги.
Світ страждає без цих чеснот. Усі технічні винаходи не варті копійки, якщо серце не може зігрітися любов’ю та ласкою собі подібних.
Мабуть, ще страшніше, коли не в навколишньому світі, а в собі не відчуваєш доброти до людей. Не зичиш їм добра та любові. Не можеш милосердно покривати навіть невеликі провини й любити тих, хто вороже ставиться до тебе. Звідки взяти таку здібність? Адже це велике багатство, якого ми підсвідомо прагнемо, тому що створені для цього.
Біблія говорить, що тільки Дух Святий дає таку спроможність спасенним людям. Тому що це плід Духа Святого: «Плід же Духа… милосердя».
Саме про це ми будемо роздумувати, читаючи, сторінку за сторінкою, цей номер журналу.
Нехай Господь проговорить до нас і зробить нас милосерднішими й добрішими.
Василь ДАВИДЮК,
головний редактор