Християни як члени Церкви та суспільства

Та бажають вони тепер кращої (батьківщини), цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.
Євр. 11:16

Кожний, хто усвідомлює, що він існує, – є частиною людства, унікальним створінням Бога-Творця. І це величезне щастя, що Хтось захотів, щоб ми існували. Хтось, тобто Бог, захотів, щоб ти і я БУЛИ в цьому створеному світі. Хоч ми цього не вибирали, але як добре, що ми є, що Бог створив нас і дав нам життя, яке ми так
цінуємо.
Про існування Всесвіту, про мету й спосіб створення людини, про її призначення значна частина населення земної кулі має надзвичайно спотворене уявлення.
Люди, відзначені дуже високими науковими ступенями, не соромляться вигадувати справжнісінькі нісенітниці, аби запобігти визнанню існування Бога та Його творчої діяльності, хоча очевидність, що розумний світ створений мудрим Богом, не потребує на підтвердження.
І що б там хтось не вигадував, якими б «науковими» теоріями не називав свої безглузді вигадки – світ, із величезним розмаїттям життя, реально існує, так само існує і Бог, що створив його. Існують люди, унікальні й неповторні. Існує людське суспільство, і ми з вами належимо до нього. І в цьому суспільстві існує його особлива частина – Церква Ісуса Христа.
Церква перебуває в світі, але вона не від цього світу, вона небесна. Люди, які належать до Церкви, живуть у різних країнах із різним державним устроєм, розмовляють різними мовами, але вони – найрідніші одне одному. Тому що всі вони мають одного Духа Божого, коряться одним Небесним законам...
За задумом Божим, Церква в цьому світі є світлом, сіллю та проповідником Істини.
І як би противники не вказували на відбиті в історії ганебні дії тих, хто називав себе частиною Церкви, а насправді й близько не відповідав її суті, у світі нема нічого вищого й прекраснішого за Церкву Божу.
До речі, Церква з великої літери – це не конфесія, не якесь «найправильніше» релігійне об’єднання віруючих, а люди, які знають Бога, люблять Його й ближнього і живуть, керуючись цією любов’ю.
Ось про стосунки Церкви та суспільства, про місце християнина в суспільстві – як частинки Церкви і як невіддільної частки Божого творіння, – і піде мова в цьому номері журналу. Про роль християнина та його призначення в цьому світі, про завдання, що поставлені перед ним і які він має виконувати, оскільки так заповідав наш Спаситель, ми поговоримо й поміркуємо далі.
І нехай через роздуми на цю тему нам стане більш зрозуміло, чому ми тут, чого саме очікує від нас Творець, Який надав нам право БУТИ.
Василь ДАВИДЮК,
головний редактор