Небо і вічність

Коли ми говоримо: «Небо», ми асоціюємо це поняття з престолом, або місцем перебування Бога. Коли ми говоримо: «Вічність», це пов’язано не з тим, що має відношення до часу, не з матеріальним, а з Богом, Який є безначальним, вічно існуючим Духом.
Коли ми, людські істоти, у цьому матеріальному, кінцевому світі розмірковуємо про вічність, Небо, ми маємо дуже обмежені можливості зрозуміти нематеріальні реальності, які знаходяться поза часом, які неможливо дослідити імперично, дослідним шляхом.
Є тільки один інструмент, який вічне й духовне робить для нас реальністю, – це віра, віра Божа, яка є дарунком Божим, яка можлива через одкровення Боже. «Віра від слухання, а слухання – від Слова Божого».
Чому тема вічності, Неба така важлива для нас?
Вона така, тому що ми створені вічними, ми сумуємо за вічністю, тому що втратили її ще на початку існування людства. І щось у нас дуже тужить за цією втратою, ми завжди відчуваємо порожнечу, яку неможливо заповнити грошима, славою, гріховними насолодами, матеріальними надбаннями. Це вселенський сум, дуже глибокий, за вічним, блаженним.
Саме тому прийшов на землю Ісус Христос, щоб зробити для нас знову можливим вічне блаженство на Небесах із Богом, для спілкування з Яким ми були створені.
Роздуми про Небо та вічність дуже важливі, тому що всі ми швидко прямуємо туди. Ми летимо або в небесну вічність із Богом, або у вічну муку з дияволом – і якоїсь «золотої серединки» не існує.
Право на благословенну вічність у Небі ми втратили через гріх, а отримати це право знову можливо тільки через Ісуса Христа, Який прийшов, щоб хресною смертю знищити наслідки гріха, щоб зробити знову можливими святі стосунки з Богом, Який створив нас для вічного блаженства, можливого тільки у спілкуванні з Ним.
Власне, про це ми і розмірковуємо на сторінках цього номера.
Тож давайте дослідимо цю тему разом із авторами публікацій.
Василь ДАВИДЮК,
головний редактор