Любов і милосердя

У багатьох інших перекладах написано, що любов добра. Власне, мабуть, це одне й те саме. Адже милість — це дуже велика добрість.

Одного разу до Христа звернувся один чоловік і назвав Його добрим учителем, на що Христос відповів, що ніхто не є добрим, окрім Бога. В цьому сенсі один Бог є абсолютним добром, тільки в Ньому – досконалість любові. І все, що Він творить, є проявом любові.

Якось Ейнштейн сказав своєму вчителю-атеїсту, що насправді зла не існує, що зло – це просто відсутність добра. І зло ми відчуваємо там, де люди відвернулися від Бога, джерела добра. Адже весь світ створений добрим Богом і в ньому самого поняття зла, з факту створення світу добрим, не мало бути.

Коли диявол запропонував Ада-му та Єві знати ще й зло, крім добра, – він фактично запропонував щось зовсім невідповідне створеному світу і його Творцю. Це означало бути десь поза цим чудовим світом добра і любові.

Гріховний світ – це зруйнований світ, відкинуте добро, втрата дійсної любові.

Дійсна любов – це Христос на хресті, Який повертає нас у світ добра, ласки, милосердя.

В одному вірші автор дуже вірно написав: «Хто на Голгофі не був, той не стрічався з любов’ю».

Дійсна любов – це велике добро, милосердне ставлення до всього творіння.

Блаженні ті, кого огорнула ця лю­бов, або ж Божественна сутність, – вони повернулися додому, в дім Отця.

Прояви любові багатогранні, але в цьому номері ми говоримо про її безмежну доброту, милостивість.

Нехай слава і подяка линуть у небеса за це незбагненне Боже багатство. Адже добро і милосердя тільки в Ньому і від Нього, це Його сутність. І коли ми чинимо милостиво, ми віддзеркалюємо Його сутність, ми діємо Божественно!

Василь ДАВИДЮК,
головний редактор