Усі попередні номери, які висвітлювали тему Господньої молитви, показували нам, що
наше життя залежить лише від двох чинників. Усе залежить від ставлення серця людини до Бога і ближнього, тобто людей. Що найбільш розумним і справедливим є шанувати, святити Бога всім своїм єством, розуміючи, що все потрібне нам приходить від Нього, що все, що існує, — це Його творіння. Тому що всі можливості та здібності — власне, це те, що Він по Своїй милості й доброті дав як Творець. І закінчується вона поясненням причини всього: «Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки». Існують на світі могутні царства. Були дуже великі імперії, які вважали, що назавжди на цій землі. Люди, які очолювали ці імперії, в своїй зухвалості думали, що все сталося так завдяки їх таланту, розуму, силі. В книзі пророка Ісаї Бог говорить: «Чи величається сокира перед тим, хто нею рубає». Зовсім недавно ми чули слова, які зовсім не мали здорового глузду — «ми наш, ми новий світ збудуємо…» Але насправді є тільки одна історія, є тільки одна ціль всього всесвіту, є тільки одне Боже Царство, і сила, і слава. Всі імперії, царства лише проміжні, наче риштування навколо будинку, який зводять. Ми, люди, в цій Божій історії лише з Його милості та бажання маємо право жити в час,
призначений Ним. І тільки тоді, коли в нашому серці з’явиться ясне переконання, що «Твоє є царство, і сила і слава», — ми маємо шанс зрозуміти істинний сенс життя.
Власне, цій темі присвячений номер журналу в ваших руках.
Василь ДАВИДЮК,
головний редактор