СВЯТІСТЬ, ЧИСТОТА, БЛАГОЧЕСТЯ
Коли я чую слова «святість, чистота, благочестя», на пам’ять приходить картина з мого раннього дитинства. Я сиджу на межі перед стіною жита, яке набагато вище за мене, і над головою – ласкаве літнє небо. Мир і безмежне щастя від цієї тиші, блакиті небесної і приємного запаху жита, трави і різних квітів. Дорослі люди в ці поняття вкладають набагато серйозніші речі.
Коли ми думаємо про святість Бога, ми розуміємо, що йдеться про досконалість, недосяжну для людини в тілі. Біблія говорить, що Бог великий і страшний у святості. Ця святість – Його безмежна превознесенність над усім творінням. У присутності цієї святості не може існувати зло. В Його святості абсолютна сяюча чистота несумісна з гріхом.
Коли ми думаємо про святість, до якої ми покликані, ми думаємо про відповідальне ставлення до Бога, про чистоту вчинків, про високі почуття до Божої церкви, благородство в стосунках із Божими дітьми і любов до всіх людей.
І часто нам здається, що праведність і святість – це таке нелегке життя, дуже напружене…
Але все ж саме Його святість є причиною справжнього заспокоєння, миру та насолоди в серцях дітей Божих, як той спогад із дитинства.
Роздумам про ці найважливіші речі, а саме: праведність, чистоту, святість, благочестя присвячується цей номер журналу.
В. Давидюк