Ніщо в світі так не хвилює серце будь-якої людини, як спогади про дитинство. Ми пам’ятаємо деякі епізоди, що відбулися, коли ми були ще зовсім малятами. Миром і затишком віє від тих чудесних спогадів. Сім’я – це щось дуже надійне і найдорожче в світі. Там любов і ніжність наповнювали все. Там ми відчували себе такими захищеними, радісними, задоволеними.
Створюючи сім’ю, Бог дійсно хотів дати людині райський затишок, місце насолоди і блаженного спокою. Можливо, хтось читає мій вступ до журналу про сім’ю, виховання в сім’ї, про відповідальність у цих питаннях батьків і скептично посміхається: «Про що ти, брате, говориш? Або ти лукавиш, коли висловлюєшся такими високопарними фразами, або якимось дивом був збережений від того жаху, якого зазнав (зазнала) я». Так, я знаю про ці жахи. Багато страшних розповідей я чув від людей, які приходили, щоб розібратися в своїх проблемах. Але наша розмова сьогодні – про сімейне блаженство, радість виховання дітей, про повагу дітей до батьків і любов між ними. І це не фантазія, ця реальність існує на землі. І це стає реальністю в КОЖНІЙ сім’ї, яка будується по заповідях Божих. Всі, хто має фундаментом побудови стосунків у сім’ї Слово Боже, а не людські вигадки, обов’язково будуть благословенними. Вони з радістю можуть чекати майбутнього. Сім’я – це основа цивілізації. Які в суспільстві сім’ї, такий буде світ.
Чи буде в ньому щось привабливе, справжнє, таке, що заспокоює і задовольняє душу, залежить від того, чи є в цьому світі сім’ї по задуму Божому. Звичайно, таку велику і надто важливу тему не можна розкрити на сторінках цього журналу, але ми цю тему порушуємо. Можливо, ми більше будемо розмірковувати над цими питаннями і молитись, і це змінить на краще щось і в нашій сім’ї.
Божого вам благословіння.
Василь ДАВИДЮК,
головний редактор