Першими нас зустріли наші давні друзі, вихованці школи-інтернату для дітей з вадами зору. Нас дуже тепло зустрічали. Відчувалося, що ми приїхали до своїх. Діти дуже гарно запам’ятали наші минулі відвідини та з великою радістю віталися зі своїм давнім знайомим – зайченятком Банею. Незрячі діти сприймають все на дотик, тому наше зайченятко Баня, м’який та пухнастий, їм дуже до вподоби.

В подарунок кожен маленький глядач отримав наші нові аудіодиски із записом журналу «Стежинка», а також надруковані журнали та книжки. Нам сказали, що діти дуже люблять слухати, коли дорослі читають їм ці книжки.

«Я розкажу вам про маленьку гусеничку Зосю… Вона мріяла про нове тіло… Та це перевтілення здійснилося» - починає виставу Дідусь.
«Гусеничка Зося перетворилася на метелика… Мрії здійснюються… Зося може літати… А знаєте, дітки, в Біблії написано про те, що Бог подарує нові тіла нам, людям! Тільки це буде вже не на землі. Господь обіцяв, що ті, хто вірять Йому, будуть жити на небі. Та Бог подарує їм нові тіла! Чи будуть у нас крильця, як у Зосі? Про це в Біблії не написано. Проте написано, що ми не будемо більше хворіти, наші тіла будуть сильними, красивими, досконалими. А зараз, на землі, ми повинні дякувати Богові за все, що маємо, навіть якщо наше тіло не настільки красиве, як нам би хотілося. Бог хоче, щоб ми вірили Йому, любили Його та ближніх.
Господь Ісус Христос воскрес із мертвих в новому тілі і показав нам шлях у небеса! Якщо Він воскрес, то і ми, що вірують у Нього, колись воскреснемо у новому тілі! Слава нашому Господу і Спасителю Ісусу Христу!»
«Христос воскрес! Воістину воскрес!» - радісним великоднім привітанням ми закінчуємо свій виступ перед діточками.
Останні слова про нове тіло без вад та хвороб якось дуже проникло прозвучали для діток із вадами зору.
Але особливо актуально ці слова звучали для інших діток, до яких ми поїхали після інтернату для незрячих. Це були діти з Чорнобильського центру-лікарні для хворих онкологічними захворюваннями. Атмосфера тут була дещо іншою. Не було звичного залу зі сценою. Ширму для лялькового театру ми встановили просто у холі лікарні.
Не всі дітки змогли відвідати це свято. Когось принесли або привезли на інвалідному візку. Хтось слухав з палати через відчинені двері. Нас попросили зробити тихіше звук в колонках, щоб не турбувати тих важкохворих, кому потрібен спокій.
Такі виступи завжди пронизують нас до глибини серця. Це можливість побачити величезний обсяг Божої милості у нашому житті. Коли відвідуєш такі заклади, ти дуже серйозно переоцінюєш все те, що маєш, та починаєш бачити своє життя з цілком іншої перспективи! Скільки підстав для вдячності Богові маємо всі ми!!!

На нас чекали і в третьому місці проведення дитячого великоднього свята. Це наші нові друзі, з якими ми мали познайомитися в цій поїздці – дитячий будинок сімейного типу «Благодать». На жаль, в день виступу близько половини дітей хворіли на вітрянку.
Але решта дітей з великою увагою слухали Інну Козіну, яка познайомила їх з виставкою малюнків «Стежинка», а також представила проект «Ми малюємо Біблію».
Кожний маленький гість цього свята отримав в подарунок на згадку крім журналів «Стежинка» та дитячих книжок, ще й одну книжечку з проекту «Ми малюємо Біблію», до того ж подивився великодню лялькову виставу.

А на завершення нашого візиту до Львову ми відвідали помісну церкву євангельських християн-баптистів. Кожна дитина, учень недільної школи цієї церкви, мала можливість запросити на свято своїх друзів. Після вистави всі діти також отримали в подарунок журнали «Стежинка» та дитячі християнські книжки видавництва «Світло на Сході».

Попри те, що свято Великодня швидко мине, в нас попереду ще багато зустрічей з дітками з багатьох населених пунктів України. Всі ці свята ми присвятимо нашому Воскреслому Ісусу Христу!

Дитячий місіонер:
Людмила Максименко