Перша зустріч відбувалася у приміщенні соціальної служби, яка допомагає проблемним сім’ям і сім’я, в яких є діти з інвалідністю.

Другий виступ ми мали в інтернаті, але незвичайному. Інтернат розташовано на великій доглянутій¬ території, з величезними корпусами. Тут навчається багато дітей, переважно діти з гарних, забезпечених сімей. Для пиття вихованцям щодня привозять спеціальну джерельну лікувальну воду.

Запросила нас до Канева помісна община ЄХБ, яка нещодавно вирішила будувати відносини з керівництвом цих двох закладів, і, за можливістю, досягати дітей Євангелієм.
Більшість міст і сіл, куди ми їздимо із виступами, нам добре відомі. Можна сказати, вони наші «постійні клієнти». Але до Канева ми приїхали вперше.

Не можу назвати чітко причину, – чи то тому, що сюди ми приїхали вперше, чи то діти тут інші, – але реакція на нашу лялькову виставу у більшості дітей у Каневі дуже відрізнялася від тієї, яку ми спостерігали раніше.

На першому виступі діти, несподівано для нас (особисто у моїй практиці таке сталося вперше) посеред вистави почали співати пісень під нашу фонограму! Лише десяти хвилин їм вистачило для того, щоб підхопити мотив і якось запам’ятати слова пісень!

Варто врахувати, що багато з цих діток мають дефект мови і відстають у розвитку. Але вони були дуже товариські й активні, дуже уважно слухали і дивилися.

А в інтернаті завідувачка запросила повну залу, яка вмістила 150 осіб! І тут спостерігалася дивовижна картина! Нечасто діти так уважно і позитивно реагують на побачене!
Головна мета наших візитів – це, звісно ж, розповісти Добру Новину! Нелегке завдання говорити Євангеліє дітям доступною їм мовою. Та ще складніше буває попередити опір з боку керівництва закладів, куди ми приїжджаємо.

Зазвичай ми намагаємося наперед обговорити такі питання. І коли завідувачці інтернату розповіли про те, що ми – християнська місія, і хочемо розповісти дітям про Пасху, вона впевнено відповіла: «Говоріть усе, що вважаєте за необхідне». Ми так і зробили, з великою радістю і любов’ю розповівши дітям і дорослим про те, що означає воскреснути, як це сталося із нашим Господом, і як це стосується кожного з нас?

Діти і дорослі уважно слухали про те, що немає нікого, хто любить їх так сильно, як Спаситель Ісус Христос, Який довів Свою любов, померши за них на хресті.
Завдяки Його смерті і воскресінню, всі можуть мати родину, де Батьком є Сам Бог!
І ця думка лунала якось по-особливому у місці, де зібрали дітей, які не відчувають повною мірою батьківської опіки і любові.
Дякуємо Богу і всім, хто причетний до цього служіння, за чудову можливість – говорити про любові Божу!

Микола Затолюк,
місіонерський відділ.