Серед учасників лялькового театру «Стежинка» багато нових маленьких акторів, які цього навчального року вперше прийшли до нашого клубу. Саме на них чекав дебют - так актори називають свою першу зустріч із глядачами.
Отже – до Одеси!!! Дорога далека і досить тривала… Ми їхали більш як 8 годин.
Одеса зустріла нас дощем та вітром. Уже коли ми в’їхали у місто, нам зателефонували з інтернату і повідомили, що на завтра оголосили штормове попередження, тому замість 120 дітей в інтернаті залишиться близько 30-ти - всіх інших батьки забирають додому. Шкода… Але зустріч ми не відміняємо, і, незважаючи на шторм, ми завітаємо до інтернату – свято «Стежинки» відбудеться за будь-якої погоди!
Перший виступ був у приміщенні церкви «Благодать», де нас тепло прийняли… Починаємо зустріч, як і завжди, з молитви.

Незважаючи на дощ і вітер, зала була повною: глядачі зібралися всупереч негоді та проблемам із транспортом. Щоб проявити любов один до одного та співчуття, ми трішки затримали початок зустрічі і зачекали тих, хто запізнювався. Але це додало нашій зустрічі ще більше чуйності та взаєморозуміння.

Коли бачиш такі жадібні погляди і чуєш, як всі дружньо затамовують подих, поринаючи у захопливу подорож разом із героями вистави, забуваєш про всю втому і негоду за вікном.

Вистава «Друг зі знаком якості» була дуже близька юним глядачам, адже хлопчик Ваня має проблеми зі здоров’ям, через що інші діти не запрошують його на прогулянку. Він самотній і не має друзів… Це знайшло відгук у серцях глядачів: і дорослих, і малих.

Щоб посіяна зернина Божого слова проростала активніше, ми запросили дітей до навчання у незвичайній школі «Стежинка», за кореспондентським курсом «ІДИ ЗА МНОЮ».

І вже коли кожний глядач отримав у подарунок книги, журнали, аудіожурнал «Стежинка», а також можливість безкоштовно отримувати журнал та Аудіостежинку протягом наступного року, ми переконалися – тепер у нас з’явилися нові друзі!
Настав ранок наступного дня… Дощ не вщухає, вітер посилюється… Ми переносимо виступ в інтернаті на 3 години раніше. Діти і дорослі на нас уже чекають…

Ще за місяць, коли ми домовлялися про приїзд, ми відчували, що до нас як до християнської організації ставляться досить насторожено. В одному інтернаті навіть не дозволили виступати. Серце щемить від розуміння, що у такій свободі, яка є в Україні, зустрічаємо опір проповіді Слова Божого. Давайте молитися, щоб Господь пом’якшував серця людей, від яких залежить дозвіл доносити діткам звістку про спасіння, і щоб Бог особливо діяв серед одеситів!
Через негоду батьки забрали додому багатьох вихованців інтернату, тож у залі на нас чекало менше ніж 30 дітей, але програму ми не скорочували.
Олександр Напрєєнко - відповідальний за служіння для людей із вадами зору - розповів дітям, як журнал «Стежинка» «потрапляє» на диск. Аби діти, що не можуть читати журнали, могли їх слухати.

Маленьке зайченя Баня, що плакало і боялося вийти зі схованки, врешті-решт подружилося з малечею.
А вистава «Не хочу бути злим» принесла багато радості і дітям, і дорослим.

І,звичайно, ніхто не залишився без подарунка від «Стежинки»!

А за вікном дощ та вітер не вщухали. Свято закінчилося й попереду дорога додому… Радість від довгоочікуваної зустрічі, задоволення від виконаного Богом доручення переповнювали всіх нас, тому нас не лякала ніяка негода.

Людмила Максименко.