Ранок розпочинається у Національному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки, де ми з хвилюванням розкладаємо і прасуємо костюми, встановлюємо декорації…
Але найголовніше, що ми готуємо перед виставою – це наші серця. Як і завжди (це не традиція, а гостра потреба нашої душі), перед початком програми ми всі разом збираємося на сцені і молимося.
Можливо, для когось це було звичним, але особисто для мене це надзвичайно зворушливо: Божі діти, у присутності робітників театру, на одній із головних сцен столиці, кличуть до Бога з проханням благословити й освятити цей день.

Тому моє серце просто вистрибувало з грудей не тільки через хвилювання, але й від радості, що Бог усуває перепони у звіщенні про Його Спасіння і в Україні ми маємо таку свободу.
Остання репетиція і… зустріч гостей!
Цього року ми зустрічали наших маленьких глядачів ще на вулиці. Юля Собко, керівник дитячого кореспондентського курсу «Іди за мною», приготувала інтерактивну програму, щоб розказати дітям про школу «Стежинки». Адже кожна дитина, навчаючись за програмою курсу, може дізнатися безліч цікавого й знайти у Біблії відповіді на всі запитання, які її непокоять.

Дітки мали можливість намалювати подарунок для «Стежинки» в день її свята. Але це тільки тут, біля входу до театру. Найголовніше ж на глядачів чекало всередині - вистава «Добрі плоди та злі корені», яку підготували вихованці театру «Стежинка».
Напередодні свята ми дуже хвилювалися, щоб усі охочі могли потрапити на фестиваль «Стежинки», адже цього року їх було дуже багато. Запрошень було роздано більше, ніж місць у залі – ми хотіли, щоб хоч і в тісноті, але свято відбулося з гарним настроєм і незабутніми враженнями!
Так і сталося! Свято відбулося, за що ми щиро вдячні Богу, бо це Його відповідь на численні молитви – ми відчували і бачили Боже благословення, захист і допомогу.
Хоч зала була повна, але для кожного знайшлося місце. Серед глядачів було багато маленьких діток, але незважаючи на це, під час вистави панувала тиша, а моє серце раділо – з якою увагою наші маленькі друзі дивилися виставу!

Цього року тема вистави була багатьом близька і, наче, занадто побутова, особливо для тих, хто часто їздить до бабусі у село, або живе у селі, але настільки проста і зрозуміла, що добре запам’ятається діткам. Ми говорили про городину й бур’яни як прообраз добрих та злих плодів у нашому житті.
Просто зі сцени близько 2 000 дітей та їхніх батьків із вуст головних героїв почули про те, що таке гріх, як він заважає нам жити, і як Ісус Христос спас нас від наших гріхів.
Найголовнішим і найціннішим у цей день було те, що ми мали можливість розказати дітям Благу Звістку. І зробили ми це у незвичний спосіб – через малюнок на піску. Розповідаючи про Божий план спасіння, Стежинка малювала на піску, а всі глядачі спостерігали це на великому екрані. Щоразу, саме в цей момент вистави, глядачі завмирали і з непідробною увагою слідкували за розповіддю про Божу любов.

Перед початком вистави ми завжди запитуємо в дітей, хто із них уперше прийшов на наше свято. І цього разу, як і завжди, у залі піднялося багато ручок. А як закінчилося свято, то всі присутні отримали у подарунок аудіозапис нашої вистави, що неодноразово їм нагадає Божі істини. Окрім диску діти отримали можливість безкоштовної передплати журналу «Стежинка», а також анкету на проходження навчання на курсі «Іди за мною».
Молимося, щоб зернятка Слова Божого впали на добру землю і принесли багато доброго плоду. Зернятко, рости!

Щоб пам’ятати про плоди, кожна дитина отримала у подарунок наочний посібник - набір із землею та зернятками, щоб спробувати самостійно щось виростити і подякувати за це Богу. А ми чекаємо на фото й враження!
Наша подяка всім вам, хто молився за підготовку та проведення свята «Стежинки». Давайте й надалі просити Бога, щоб Він ще тримав двері благодаті відчиненими і ми могли вільно звіщати про Нього у нашій країні.

Режисер театру "Стежинка",
Світлана Мерецька.