Пастор моєї церкви, Анатолій Дмитрович, запросив мене в команду поварів. Саме до цього запрошення в мене були проблеми - я звільнилася з роботи, а іншої знайти не могла. І от, думаю, поїду на два дні послужу Господу… Та вийшло зовсім інакше. Наш Бог – великий, і я вдячна Йому за милість, за доброту, за любов, якої я не заслуговую… Звичайно, побачивши місіонерську команду, я не знаю, звідки взявся страх, і чому я так сильно боялася тих братів… Зараз згадую з посмішкою, але я впевнена на всі 100%, що тут діяв Бог, ці переміни в моєму житті тільки зробили з мене іншу людину. Знаєте, Бог діяв дуже сильно, і я зрозуміла, що противитися Його волі не можна… І одного дня, коли я роздавала команді вечерю, хтось із братів запропонував мені поїхати в ці місіонерські поїздки. Тут я задумалася і цілу ніч пробула в молитві... Той страх, який був у мені, був наскільки сильним, що мені довелося взяти піст і молитву. Але все те пройшло… Бог відкрив мені істину, і зараз я не жалкую, що послухала того голосу… А ще я трохи переживала і думала, чим я зможу служити в цих поїздках? Адже я дуже скромна, і думала, що я можу..? Але Бог забрав той страх, ті думки, ті сумніви, натомість дав мені радість і впевненість, віру і надію, а ще любов, яку я можу дарувати братам і сестрам. Я вдячна Богові за те, що Він дав мені такий дар, як любов до кухні - я дуже сильно люблю готувати. І бувають випадки, коли помісні церкви не можуть кормити таку команду 3-4 рази на день, і тепер, коли я бачу, що хтось з братів чи сестер голодний, я з радістю жертвую своїм часом на приготування їжі, і отримую від цього велике задоволення. Другий дар, який мені дав Бог – це розповідати вірші. Я дійсно вдячна Богу за цю можливість служити братам і сестрам, служити Богу, я вдячна Йому за те, що Він дав мені це чудове служіння, за те, що в цей останній і жахливий час, я можу показати своїм життям, що Бог дійсно є, що Він діє дуже сильно і може змінити життя так, що людина і не думала про це… Але Бог – не людина; ми можемо надіятись на свої сили, але це не працює – перевірено на власному досвіді. Тому я вдячна Богу за це служіння, за призвання бути місіонером і поваром одночасно, за ту палку любов, якою я можу ділитися зі своїми братами і сестрами. Я дякую Богу за те, що я Його дитя і можу жертвувати собою заради інших.
Нехай Йому буде слава навіки вічні! Амінь.
Місіонерка Віка, Кіровоградська обл.