Минув тиждень мого перебування в місті Малин, Житомирської області, з місією "Світло на Сході". Дякую Богу, що Він дав можливість перебувати цей час в оточенні людей, які присвятили свій час виконанню однієї із заповідей Ісуса, нашого Господа: "Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!" Мк.16:15.
Ось так і ми, переходячи від будинку до будинку, дарували людям літературу, Біблії, звіщали їм про Ісуса Христа, а також проводили спілкування, запитуючи на що очікують вони після смерті...
Люди по-різному приймали нас, по-різному і відповідали, та й були вони різні, але в основному їхня відповідь була однакова... і вона лякала. У нашій країні вірять у Бога, принаймні так звикли говорити, але по-справжньому ніхто не задумувався про суть віри і про те, що називати Бога Богом – цього мало. Ніхто з них не сприймає Ісуса Христа як Бога живого, і про те, що з Ним можна і потрібно мати відносини, ніхто і не думає. Люди звикли думати, що вони керують своїм життям і Бог не має до нього відношення. На їхню думку, вони мають із Ним зустрітися лише після смерті, коли Він буде зважувати їхні добрі та погані справи. Хоча кожен із тих людей усвідомлює, що за своє життя вони зробили стільки гріхів, що їхня участь їм і так зрозуміла... Люди свідомо йдуть у ПЕКЛО!!! Зрозуміло ще про людей, які не чули про Бога, але туди прямують і ті, які щонеділі ходять до церкви і чують там про Господа. Людство саме себе ховає заживо.
Ми також мали спілкування з однією жіночкою, і коли вона відповіла, що заслуговує на пекло і буде в ньому після смерті, я її запитав: "То що? Ви хочете там бути?" Вона на мить задумалася і все ж сказала нам: "Не хотілося б…"
Інколи людям доводиться думати про такі речі, хочуть вони цього чи ні. Можна і не вірити в це, але невіра не відміняє існування пекла і раю. Не відміняє існування Бога і не відміняє заповідей Божих. Отже, повертаючись до історії з тією жіночкою, можна з радістю сказати, що наша праця не проходить дарма і радісна звістка, яку ми несемо людям, усе ж таки потрібна, і люди її з радістю приймають. "Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий" (Еф. 2:8).
І на заклик до покаяння дехто з людей реагує і, прочитавши молитву покаяння, у людей на очах виступають сльози радості. Люди відчувають, що Бог живий і дехто Його шукає все життя, та не усвідомлює, що аби знайти Його, достатньо просто у Нього повірити і почати з Ним спілкуватися. Господь не бажає, щоб ми йшли в пекло, і наша участь після смерті повністю залежить лише від нас. То що ми хочемо: вічно страждати в муках, чи все ж таки мати радість у спілкуванні з Творцем? ЩО ОБИРАЄШ ТИ?!