Увесь тиждень, скільки стояв наш молитовний Храм-намет у селі Михайлівка, Віка намагалася допомагати, чим могла. Перед цим вона звільнилася з кафе, де тягла на собі практично всю роботу – від повара і касира до посудомийниці, працювала від рання до пізнього вечора за 40 грн. на день. Тепер Віка вирішила увесь тиждень служити на кухні в Будинку молитви, а ввечері брала участь у служінні в наметі.
Наприкінці цього євангелізаційного тижня Віка прийняла рішення – поїхати разом із нами і присвятити себе проповіді Євангелія невіруючим людям.
На роботі вона зробила всі звіти, розрахувалася і поїхала.
Коли вона вже була з нами на Черкащині, її роботодавець несподівано зателефонувала і з погрозами вимагала, щоб Віка повернулася і знов стала до роботе, бо в неї різко зменшилася виручка (вочевидь, новий співробітник не впорався з покладеними на нього обов’язками).
Віка відповіла, що не може повернутися, у відповідь на що знов почула погрози і прокляття. Потім Віка дізналася, що роботодавець ходила до її батьків і погрожувала їм.
Звісно ж, ці події викликали великі хвилювання й у Віки, й у всієї команди місіонерів. Разом із Вікою декілька братів вирішили взяти піст і благати Бога, щоб Він втрутився у цю ситуацію. І Бог відповів дуже швидко! Звісно ж - це було диво!
Вже наступного дня після посту, колишня роботодавець зателефонувала Віці та дуже спокійним добрим голосом почала просити прощення і бажати їй хорошого чоловіка. Віка була шокована цим. Вона ніколи не чула від неї таких хороших слів, сказаних у такому приємному тоні!
У розмові вона пояснила, за що саме вибачається: вона взяла фотографію Віки і пішла до ворожки, щоби та прокляла Віку, щоб Віка ніколи не вийшла заміж. Ворожка взяла за цю «послугу» гроші, але після декількох спроб відповіла, що не може проклясти дівчину з фотографії, бо до Віки для неї «закритий доступ». Тобто, стоїть перешкода, яка не дозволяє нічого зробити з дівчиною.
Ми дякували Бога за Його захист і втручання в цю ситуацію! А Віка вирішила поїхати в усі наступні місіонерські поїздки.
Також скоро до нас приєднається і рідна сестра Віки (загалом у родині Віки 9 дітей), і вони разом до кінця серпня будуть свідчити про силу, могутність і милість свого Господа по селах України!
На жаль, у наших церквах не приділяється належної уваги проблемі окультизму. Мабуть, це викликано тим, що більшість людей із наших церков – це «віруючі з діда-прадіда», які мають захист від сил зла через молитви їх батьків, бабусь і дідусів.
Але в світі все відбувається зовсім не так!
Я вражений, наскільки сильно це зло, чи гріх мерзоти пройняли всі прошарки нашого суспільства! Люди страждають, мучаться і не бачать виходу! І таких людей дуже багато!
У першій же поїздці, на Кіровоградщині, пастор і співробітник місії «Світло на Сході» - Віктор Танцюра розповідав Євангеліє одній жінці з якимось неприємним поглядом, від якого просто мороз поза шкірою. Коли запропонував їй помолитися молитвою покаяння, вона сказала, що не може. Їй щось стає поперек горла, і вона ані слова не може сказати.
Виявилося, що бабуся цієї жінки за життя була відьмою. Вона дуже тяжко помирала. Я не знаю всіх цих звичаїв, але люди сказали, що вона ніяк не могла померти, і довелося у неї в будинку дах розламати… Перед смертю ця відьма «передала свій дар» своїй онучці.
Віктор запропонував жінці абсолютно свідомо зректися всіх цих гріхів мерзоти. І тільки після того, як вона це зробила, вона змогла помолитися молитвою покаяння.
Коли наступного дня вона прийшла до намету, для всіх були явними зміни! Це була приємна жінка, з добрими очима, яка посміхалася.
Бог чинить дива!!!
Коли чую про такі історії, вкотре переконуюсь у тому, що проповідь Євангелія – це духовна війна.
Дуже прошу всіх, хто зараз читає цю статтю, візьміть участь у цій війні. Наша зброя, залишено Самим Богом – це наші молитви!
Павло Давидюк.