Це була одна з поїздок - с. Вербівка, Черкаська обл. Цього разу ми жили у наметах. Ранкова роса, похмура погода, душ, який грівся від сонця, але вже декілька днів воно не визирало, холодні ночі і вечори... У сусіднє село за 6 км. їздили харчуватися…

І Бог працював із моїм серцем у цій поїздці по-особливому. Спочатку у мене був бунт і навіть нарікання. Але одного дня я вирішила впокоритися, подякувати Богу і за ці умови, тому що в інших країнах місіонери живуть ще в гірших… Ми ж усі люди і хочеться комфорту, затишку. Я ще раз переконалась у тому, що місіонерство - це не комфорт і задоволення своїх бажань, а жертва і повна посвята Богові.
І коли ми приїхали у с. Червона Слобода, Черкаська обл., Бог благословив нас тим, що у цій поїздці були прекрасні умови. Дехто з команди розмістився вдома у віруючої сім’ї. Там була чудова особлива християнська атмосфера, і там був душ, такий, про який в інших поїздках тільки мрієш, а також у будинку був кондиціонер. І в перші дні на дворі стояла спека, а в хаті була прохолода. Особливим ще в цій поїздці було те, що щодня ми пили латте, і мали чудове спілкування після молодіжного служіння. Ось так Бог благословив нас за покору. «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать!» (Як. 4:6).