У зв’язку із сильними переживаннями, через які зараз проходить Україна, ми не змогли поїхати у Керч. У Крим нас, просто-напросто, не пропустили б із палаткою і апаратурою, розуміючи, що це для проведення «масових заходів».
Але слава Господу за Його Церкву, яка не обтяжена кордонами!
Два минулі роки з нами у місіонерські поїздки по Україні їздили брати і сестри з Росії, з міста Ул’янівськ. І цього року, коли ми поділилися з ними нашими хвилюваннями про зрив євангелізації в Криму, вони з радістю погодилися «перейняти» у нас це служіння.
Ми попросили пастора церкви «Різдва Христового» - Якова Фрізена, який був у Керчі разом із російською групою братів і сестер, трохи розповісти про те, як пройшла їх перша самостійна місіонерська поїздка.
«Про майбутню поїздку до м. Керч (Крим) стало відомо буквально за тиждень, адже туди мала їхати українська команда. І от, Євгеній Матюшин, відповідальний в АМЦЕХу за КСМ (короткострокова місія) в Ул’яновські із Божою допомогою зібрав команду з семи дорослих і двох дітей.
Що ми будемо там робити? З якою програмою поїдемо? Ці і багато інших питань повстали перед нами. Нам було відомо, що на місці будуть батути для дітей, а доносити Євангеліє дорослим вирішили через виставку картин. Де взяти картини? Ми дізналися, що в Церкві м. Димитровграда є репродукції полотен Густова Доре, і Господь послав нам думку зробити їх ксерокопії та заламінувати. Це виявилося доречним, бо у Керчі дуже вітряно, і картини, які ми вивішували просто на канцелярських зажимах, протягнувши мотузки, постійно зривало. Слава Богу за Його передбачення!!!
Божа рука супроводжувала нас і дорогою до Криму. Замість багатокілометрових черг і очікування переправи по 8-10 годин у порту «Кавказ», вже за 25 хвилин ми були на Кримській території (коли ми верталися, черга на паром у цьому порту була завдовжки 7 км). Бог вкотре показав нам чудо, і ми ще раз переконалися в Його волі на цю поїздку.
Нас зустрічав диякон Церкви «Добрая весть» - брат Кирило. Благословенний і чудовий брат, який все робив для того, щоб ми почувалися як вдома.
Ранок ми починали з читання Слова Божого і молитви. Потім ми всі разом ставили батути, йшли роздавати запрошення: дітям - на безкоштовні батути, а дорослим - на вечірній концерт християнської музики. Одночасно розвішували картини. Спілкувалися з багатьма людьми.
Ось декілька свідчень, якими хотілося б поділитися:
1. По картинах розповідали мужчині біблійні сюжети. Запрошую його на концерт. Він питає: «Звідки ви приїхали?» - із Ул’яновська, відповідаю. «Із Ул’яновська? І концерт християнської музики? А Ленін у вас там у гробу не перевернувся?». Людей дивує, що на батьківщині Леніна люди служать Христу.
2. Підійшла одна жінка, вона християнка, ходить у баптистську Церкву. Розповідає, що 14 років ходила до свідків Єгови. «Як ви могли вирватися з їхніх лап?» - запитав я. Вона відповіла, що Бог проговорив до неї через її брата. Виявилося, що її брат хворів, і він говорив їй тільки одну фразу, що потрібно пізнати Христа. «Але я ж знаю Христа» – відповідала вона. Замислившись над цими словами, багато ночей не спала, стала вивчати Біблію. Зараз вона дуже радіє, що перебуває серед істинно віруючих людей. Просто ще один доказ того, наскільки сильне Слово Бога.
3. Підійшла жінка із засмученим і понурим виглядом. Рік тому в неї у Львові убили сина, який був художником. Вона навіть показала нам його фотографії та картини. «А знаєте, яку картину незадовго до смерті написав мій син?» - запитала вона і зразу ж сама відповіла: «Таємну вечерю». «Як ви гадаєте, що спонукало його написати цю картину?» - спитали ми. Трохи подумавши, сказала: «Віра в Бога». «Отже, ви маєте надію зустрітися із ним у Небесному Царстві, вам потрібно повірити в Ісуса Христа, як свого Господа і Спасителя». Її погляд трохи прояснився, і вона відійшла. Заради такого моменту варто приїхати сюди за сотні кілометрів.
Також до нас приходило багато дітей: вони стрибали на батутах, брали участь у конкурсах та естафетах, слухали біблійні історії та навчалися біблійним принципам. Їхні відповіді на питання показували, що вони слухали уважно і з цікавістю. У нас з’явилися помічники серед дітей – підлітки Христина і Вероніка, які допомагали в естафетах, а також 12-річний Сергій, який стежив за порядком на батуті, і займався з малюками. Останнього дня ми подарували Сергію дитячу Біблію та подарунки, і молимося за нього, щоб він став справжнім Божим служителем. З багатьма дітьми ми потоваришували, а деякі виявили бажання молитися, щоб ми знову приїхали з таким служінням.
Щовечора ми проводили концерт християнської музики. З нами у команді поїхала чудова людина - автор і композитор Оксана Гур’янова. Їй допомагала група прославлення з помісної Церкви. Одного вечора нашим гостем був брат Олексій Бобошин – автор і виконавець християнських пісень.
У цей час Женя та Ігор, брати з нашої команди, у дворах будинків влаштували дворовий чемпіонат із футболу, де також доносили підліткам християнські цінності.
Взявши участь у недільному богослужінні, зробивши прощальну вечерю, вже у понеділок вранці ми поїхали додому.
Втомлені, але натхненні, ми за все прославили нашого Господа!
Пастор Церкви «Різдва Христового» Яков Фрізен»
Павло Давидюк.